"Тисячі насолод не варті однієї муки"
Франческо Петрарка
Твої сльози ллються –
Як крапельки дощу...
О, моя дивна,
Нескінченна мрія!
А я поряд йти мушу.
Несчисленні дні – як
Нескінченні у дзеркалах
Відбиття. А образ твій
Сонячний, посмішка
Промениста – наче намисто
Самого життя.
Зоря всеблага,
Нащо оминула мене,
Наче недолугу – доля?
Мій розум наче втрачений,
І страждає, і болить моя душа.
Сумний і самотній шлях –
Коли потопає у відчаї краса.
Відредаговано: 07.05.2020