Рідні

    Я вже давно зрозуміла, що рідні – це зовсім не ті люди, з ким ми пов’язані кровними узами, а ті, з ким є душевна спорідненість, з ким легко і просто спілкуватися, з ким можна бути таким, яким ти є і тебе зрозуміють та приймуть. Поруч з ними хочеться рости й ставати кращими, бо вони вміють заспокоїти, підтримати, надихнути. Вони не стануть тебе обговорювати позаочі, але й брехати не стануть і завжди скажуть правду, навіть якщо вона гірка. Вони пам’ятають, що ти любиш і з радістю пригостять, і чаю наллють з бергамотом, бо ти його так любиш! При потребі завжди прийдуть на допомогу без зайвих слів і нотацій, підштовхнуть у напрямку здійснення мрії. Вони дуже уважні й турботливі, та їхня турбота не є нав’язливою. Вони легко дістануть зі свого гардероба найкращу шапку і подарують тобі, бо погода різко зіпсувалася, поки ти в них гостювала, а тобі додому далеченько. На них неможливо образитися чи посваритися з ними, бо вони занадто є цінними людьми і вам разом так весело й цікаво, що витрачати час на якісь чвари просто не прийде до голови. Навіть якщо вас життя розведе і ви не бачитиметеся протягом десятка років, вони все одно залишаються рідними. Ви їх просто час від часу спостерігатимете у своїх снах і вам цього буде достатньо. При згадці про них у грудях розливається приємне тепло, а на вустах розквітає посмішка. Вони – справжні, у немає ні грама фальші чи лицемірства. Прості земні янголи. Цікаво, то лише мені так пощастило чи є й інші такі щасливці у світі?