Сила жінки

- Знаєш, донечко, у цьому світі все залежить від жінки.
- Та що ти таке, мамо, говориш?! У мене інша точка зору.
- Ти ще зовсім мало на цьому світі пожила, тому й не розумієш. Я зараз тобі поясню, що я маю на увазі. Жінка носить у своєму лоні дитину дев’ять місяців. ЇЇ емоційний стан, її бажання чи небажання стати матір’ю, її думки, слова – увесь цей коктейль відчуває дитина. Це все одно, що в комп’ютері фіксується історія, так само й дитина це все вносить у свою базу даних. Після народження процес продовжується, аж доки дитина не підросте й не почне користуватися всіма тими файлами, які були завантажені протягом зростання. Ось чому кажуть: «Яблуко від яблуні недалеко падає.» Що дітям заклали в голову – так вони й житимуть. Якщо їх постійно карають, сварять, звинувачують, соромлять, не дають бути собою, психологічно тиснуть – виростають слухняні зручні жертви, які шукають опору десь зовні й не вміють чути себе, відстоювати свої інтереси та жити своїм життям. Для них ці речі – табу, яке наклали колись на них значущі дорослі. Для них важливою є точка зору соціуму, якихось абстрактних людей, але не їхня власна. Вони все життя мовчки терплять, підлаштовуються, миряться з тим, що їх не влаштовує, бо не хочуть завдавати шкоди й робити боляче комусь. А насправді роблять боляче і завдають шкоди найдорожчій людині – собі. Зазвичай вони звинувачують когось у своїх бідах, бо не розуміють, що кожен несе відповідальність за своє життя. Цілі покоління так виховувались, щоб ними легко було керувати. Таким людям що скажеш – те й вони зроблять. Вільною людиною, яке має честь, гідність, відчуває справедливість чи несправедливість, яка любить і шанує себе, а відтак – ставиться з повагою до інших – такою ніхто не зможе керувати, з нею можна лише домовлятися. Такі люди у суспільстві – білі ворони, їх не дуже багато, бо вони незручні для соціуму. Вони підривають авторитети, вносять сум’яття в життя інших, руйнують стабільність, за яку у нас так люблять триматися. А стабільності в природі не існує. Кожні три місяці змінюється пора року, птахи летять у вирій і повертаються, вода замерзає, тече і випаровується, дерева випускають нові листочки, дають плоди, скидають листя восени, тварини линяють. Все циклічно і закономірно. Лише людина хоче, щоб все було сталим і незмінним. От через те тіло старшої людини стає мов закам’яніле, бо старе не хочуть відпустити, а тому й для нового місця немає. Бо старий той, хто тримається за старе. Та хіба так цікаво жити?
- Я точно так не житиму! Зараз стільки можливостей, стільки цікавого є у житті. Весь час з’являється щось нове, тому треба швидко рухатися і постійно вчитися, щоб встигнути це охопити.
- А жити коли? Я лише «за», коли людина пізнає нове й навчається, та досить часто так трапляється, що життя проходить непомітно, поки людина досягає матеріальних цінностей, ходить на роботу зранку до ночі, народжує і вирощує дітей, садить сади, будує хати…І що далі? А далі приходить розчарування і невдоволеність, бо людина жила чужими цінностями, йшла до чужих цілей, щось досягала, а саме життя в такій гонитві – пропустила і як нагорода – зароблена купа болячок.
- А хіба це не є життя? Так всі живуть.
- Так живуть, так вмирають. А який сенс у цьому?
- Сенсу точно немає. А в чому тоді сенс?
- Для мене сенс – це кожен день проживати вповні, їжу – смакувати, а не ковтати, повітря — втягувати й насолоджуватись, підставляти обличчя сонечку й вітру, милуватися квітами й деревами, обіймати дорогих людей, а для жінки особливо важливим є щось творити своїми руками – в'язати, шити, вишивати, малювати, знайти те, що приносить радість і що заспокоює та врівноважує. Коли руки зайняті – то голова відпочиває. А гаряча голова та холодне серце у жінки творять всі біди на землі, призводять до воєн та катаклізмів, бо жінка споконвіку вважалася Берегинею.
- Як це гаряча голова? І що таке холодне серце?
- Серце буває холодним, коли людина закрила його через ненависть і біль, звідти й всі серцеві розлади у людей. Серце живиться любов’ю й радістю. А коли холодне серце, тоді голова стає гарячою, людина поводитися занадто емоційно, гостро на все реагує, виставляє претензії, ображається, кричить. Коли жінка так себе поводить – вона руйнує все навколо: знищує своїх дітей, себе, а для чоловіка обрубує крила. Бо кожна жінка має велику силу і цю силу потрібно вміло використовувати й спрямовувати на добро.
- Це все якось абстрактно та незрозуміло.
- Це не можна зрозуміти головою. Це можна відчути серцем лише тоді, коли воно наповнене любов’ю і здатне відчувати чужий біль як свій. Отоді жінка й стає Берегинею роду і своїм полем захищає рідних від біди.