А завтра настане мир

Про цінність

***

Ти знаєш, мені дуже подобається моя робота, та я вкрай незадоволена своєю зарплатою. Працювати місяць і отримувати мінімум – це щось не те… За таку роботу мали б платити втричі більше.
Звичка бути невдоволеною – це погана звичка.
Тобто, ти мені пропонуєш отримувати цей мізер і бути задоволеною?
Ні, я пропоную тобі навчитися бути вдячною за те, що у тебе вже є: за те, що у тебе є ноги й ти можеш ходити, за руки, якими ти можеш працювати, за очі, які бачать…Я думаю, ти зрозуміла. Досить часто, ми не помічаємо того, що є, зате знаходимо багато приводів бути невдоволеними дрібницями, які взагалі того не варті. А коли ти навчишся бути вдячною за кожну мить свого життя і усвідомиш його цінність, то ти не будеш погоджуватися на речі, які тебе не влаштовують. Порахуймо, за скільки ти продаєш час свого життя. Це дуже просто зробити на калькуляторі:

6700 грн – 19.5% податків і отримуємо 5393,50 грн, далі цю суму ділимо в середньому на 22 робочі дні й отримуємо 245 грн, 16 копійок за робочий день.

Тобто ти вирішила, що твоє безцінне життя коштує саме таку суму і добровільно погодилася на це. Тому насправді твоє невдоволення викликане тим, що ти не бачиш, не розумієш і не усвідомлюєш власної цінності, у тебе відсутнє почуття власної гідності. А зарплата - це прояв цього на фізичному рівні, от і все.

Ірина Павлюк

Подобається

#1989 в Сучасна проза
#2103 в Різне

У тексті є: роздуми про життя, роздуми про добро і зло, роздуми про війну і мир

Відредаговано: 27.12.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись