Глава 1

А якщо?...

Ми постійно себе питаємо,коли прийде той момент, коли можна щось змінити, або зробити.

А якщо?

Можливо треба залишити все і поставити крапку, а може навпаки йти на противагу всьому і всім?

А якщо? Все не так як здавалось, а можливо ми виросли і стали черствими?

І отак в погоні за чимось більшим ми втратили свою власну історію. 

Був осінній холодний ранок, та і все ніби нормально... І просторий будинок і собака яка намотує кола біля нього.І затишний камін,де тріскотять дрова.І так затишно,наче все так як має бути.Але не цього разу. 

Гілка верби часто стукала у вікно,і листя потроху опадало. Воно інколи приймало форми зімятого паперу.

Гав гав гав...відлуння полетіло до хати.

На ґанок вийшов він - статний,проте уже не молодий чоловік.Сивина в'їлася у скроні,зморшки як хвилі глибокого озера,зачаїлися на його обличчі.

Ооо знов ці газетярі!Скільки ж можна?Кидають ці папірці,і толку?

Ну буде чим хоч камін розпалювати.. 

Віктор нахилився щоб взяти  газети,зажав їх у руці і пройшов до веранди.А потім просто жбурнув на газетний столик цю стопу непотрібного сміття,як він думав,та як завжди сів перед телевізором.

Раптом одна із газет  чи то під силою паперів,чи від вітру ,який промайнув повз відчиненого вікна,із добрячим шумом впала на підлогу,та і печиво яке там було полетіло в різні сторони. 

Та щоб його!Ну як так можна!?Та щоб його!- нервово пробурмотів Віктор. 

Він не любив займатися хатніми справами,але доводилось,так як жив сам.Ні він не був одиноким,просто дуже любив усамітнюватись біля каміна та телевізора.

Віктор підійшов до стола,взяв шмат газети і почав кидати печиво туди,аби потім викинути це.

І ось здавалось справа зроблена, залишається лише кинути все у смітник. 

Раптово дзвонить телефон...

Алло?...Так я Віктор!А хто питає?Та ні,  ви номером помилилися,та ні я ж кажу..Та,Віктор ,але я Андрійович а вам треба Анатолійович!Ні це не одне й те саме,Я ж вам сказав, все до п о б а ч е н н я!Я кладу слухавку.Чао чи як там кажуть у вас. Адьйос Амігос!

Тьфу,що за дурня,я йому одне а він мені про дрова.Цей дзвінок дуже обурив,але це лише була прикра випадковість, а може і ні?!

Так,треба викинути цю газету,печиво і все..Все сміття що було в цій кімнаті.Так я хочу простору. Завтра точно віддаю половину меблів.

Все я вирішив. Так і буде. 

Він вмостився на дивані та знову включив телевізор, а десь там на другому кінці світу,було те що він давно в собі загубив.