Розділ 9

Їдемо мовчки. Сухо прощаюсь, коли автомобіль зупиняється біля мого будинку, і залишаю салон. Тільки-но ступаю за ворота, Артем їде. Не здивуюсь, якщо в клуб – шукати жертву на цю ніч. 

Сьогодні немає бажання ні на що. Навіть подругам не телефоную. Приймаю душ і лягаю спати, щоб наступного ранку поїхати в студію до Діани. Малювання добряче допомагає скинути пар. 

І поки мама готує моє весілля, я зависаю на студії, тому що більше нічого не хочеться. 

Навіть подруги мене втрачають на найближчі кілька днів. Вони мене не турбують. Мабуть, розуміють, що мені потрібна ця тиша, щоб зібратися. Насправді кілька днів без подруг, розмов про весілля і, головне – Артема допомагають. 

Я спокійна і готова до весілля, яке вже завтра… Навіть не віриться, що так скоро минув час. 

Як і кожного вечора цього тижня, повертаюсь додому зі студії, коли мені телефонує Кіра. Подруга сильно схвильована і просить приїхати до неї. Уявлення не маю, що сталося, але без сумнівів їду. 

Дзвоню у двері та чекаю будь-чого, але не того, що бачу.

– Сюрприз! – кричать одночасно Кіра з Каріною і затягують оторопілу мене у квартиру. 

– Хтось скаже мені, що відбувається? – питаю, коли бачу у вітальні багато кульок і накритий стіл. 

– Ти ігнорила нас весь тиждень, подруго, – з докором говорить Кіра. – Тому ми вирішили викрасти тебе сьогодні та відсвяткувати останній день твого життя без штампа у паспорті.

– Нічого собі, – усміхаюсь. Мені подобається ідея подруг, а то щось зовсім я засумувала за ці дні.

– Давайте вип'ємо! – пропонує Каріна і наливає в келихи шампанське. 

– Я не буду багато, – кажу. – Не хочу, щоб завтра голова боліла. 

– Так ми тільки трохи вип'ємо, – заявляє Кіра. – Щоб розслабитися. 

Роблю перший ковток, а за ним і другий. Чомусь шампанське здається мені дуже смачним, і я не розумію, як так швидко випиваю цілий келих. 

– Повторимо? – питає Каріна і знову наливає. Розумію, що це помилка і не варто напиватися. Минулого разу це призвело до того, що я переспала з Артемом. 

Ще келих випиваю, а за ним ще один. Відчуваю, як приємно крутиться голова і настрій стає кращим. Хочеться відкрити комусь душу, тому розповідаю подругам усе, що відчуваю. 

– А мені здається, що Артем тобі подобається, – заявляє Кіра, відкорковуючи третю пляшку шампанського. Взагалі не розумію, звідки у неї стільки алкоголю у квартирі. 

– Дуже смішно! – фиркаю. – Мій майбутній чоловік – самозакоханий ідіот! Не здивуюсь, якщо зараз він десь у клубі шукає собі чергову подружку на ніч.

– А перевірмо! – випалює Каріна. – Єво, де твій телефон?

– Навіщо він тобі? – хоч мозок мій і погано метикує, але зад добре відчуває, що це погана ідея – діставати Артема. 

– Перевіримо, чи дійсно твій наречений у клубі зараз, – Кіра сама дістає телефон з моєї сумки й, регочучи, знаходить номер Артема в телефоні. – Артемчик? Серйозно?

– Він ненавидить, коли я так його називаю, – усміхаюсь. Саме тому записала його в телефоні саме так. 

Кіра хмикає і вмикає гучномовець. Слухаємо довгі гудки, і в якийсь момент мені здається, що Артем не відповість. Це ж останній його холостяцький вечір, навіщо йому я? 

– Скучила, кицюню? – лунає його голос, і подруги прискають зі сміху. А от мені несмішно зовсім, тому що я добре чую музику і сміх на задньому фоні. 

– Ем… це не Єва, – заявляє Каріна, поки Кіра тримає телефон. 

– А хто? – голос Артема миттєво стає серйозним. Ого, як швидко він змінюється! 

– Каріна. Подруга Єви, – продовжує. 

– Чому у тебе її телефон? – продовжує допитуватись Артем.

– Ну, тут така справа, – схоже, Каріна на ходу вигадує якусь шалену історію, і в неї це чудово виходить. – Розумієш, ми в клубі відпочивали і Єва трохи перебрала. Вона з хлопцем познайомилась і поїхала з ним до нього. 

– Що?! – Артем так голосно кричить, що бідна Каріна кривиться, а Кіра телефон від себе відсовує. – Якого біса вона це зробила? Здуріла зовсім?! 

– Ну… – здається, Каріна зрозуміла, що трохи перегнула з історією, але відступати пізно. – Це ж її останній день перед одруженням. Мабуть, захотілось гострих відчуттів. 

– Ти знаєш адресу, куди вона поїхала? Де її шукати? 

Чесно кажучи, я не очікувала, що Артем так розізлиться. Сам-то явно не в бібліотеці зараз тусується. 

– Знаю, – бадьоро відповідає Каріна і диктує знайому мені адресу. Дуже знайому. – Ти збираєшся поїхати туди? 

– Збираюсь, – цідить. – Дякую за інформацію. 

Артем першим закінчує виклик, а я сердито дивлюсь на подруг. 

– І що це означає? – питаю.

– Скоро твій наречений буде тут, – хмикає Кіра. – Ховай коханця у шафу, а ми поїдемо в клуб. Не будемо вам заважати.

– Ви мене кидаєте? – ображено соплю.

– Ага, – Кіра цілує мене в щоку, а Каріна посилає повітряний поцілунок.