Розділ 5

Єва

Я настільки розлючена, що мною просто трясе! Невже Артем дійсно думає, що я буду з ним цілуватись після того, як він мене надурив?! 

Він знав, хто я! Знав, але все одно потягнув мене до себе! А тепер ще й насміхається і думає, що я повторю ту ніч з ним. Ага, розмріявся.

Поки мій наречений намагається проникнути мені до рота, я не вигадую нічого кращого, як врізати йому поміж ніг. Розумію, що це боляче, але… Артема мені не шкода. Зовсім.

– Хух, – він відступає, тримаючись за уражене місце, а я не збираюсь чекати, коли він знову спробує мене поцілувати. Або ж придушити після мого удару… – Це було боляче. 

– Заслужив! – випалюю. – Скажеш нашим батькам, що у мене голова розболілася. А я поїхала на своїй новенькій машині в клуб. Шукати чергового коханця!

Не втримавшись, ще й язика йому показую. Розумію, що це зовсім по-дитячому, але стриматись не можу. 

Швиденько біжу до виходу і застрибую у свій Porsche. Залишаю стоянку і їду… сама не знаю куди. Точно не в клуб, досить з мене пригод. Просто кортіло позлити Артема. Щоб не думав, що він один такий розумний. 

Вирішую не стояти у вечірніх заторах, тому прямую в бік виїзду з міста. Ось там зможу розігнати свою машинку і заодно голову провітрити. 

Тільки от триває моє провітрювання недовго. Рівно до того моменту, як позаду з'являється інший автомобіль і блимає мені фарами. Спочатку не розумію, хто це, і навіть лякаюсь трохи, а коли зменшую швидкість, мене обганяє знайомий чорний BMW. 

Зупиняю свою автівку на узбіччі, тому що Артем гальмує попереду. Я, звісно, можу втекти від нього, але що це мені дасть? Все одно зустрінемось зовсім скоро. 

Бачу, як мій наречений залишає салон і швидко прямує до мене. У нічній темряві та у світлі моїх фар виглядає він доволі страшно. Я навіть двері блокую, коли він наближається, і трохи опускаю бокове скло. 

– Чого тобі? – питаю. 

– Я не відпускав тебе в клуб! – цідить і спирається на дах мого Porsche.

– То ти тому за мною їхав? – дивуюсь. 

– Моя дружина не буде мене зраджувати! – дратується.

– Тоді ти теж не будеш, – заявляю. 

– Вийди з машини, Єво. Я хочу нормально з тобою поговорити, – здається, в Артема вривається терпець. Він б'є по даху автомобіля, а мені це не подобається.

– Ще раз так зробиш – і я поїду звідси! – випалюю. – Для початку заспокойся, тоді я вийду.

– Я спокійний! – гиркає. 

– Ага, я бачу, – фиркаю. Я-то розумію, що Артем мені нічого не зробить. Ну не придушить він мене на дорозі. Яка йому у цьому вигода? Але як же мені подобається його злити!

Салон таки залишаю і стаю навпроти Артема. Він спопеляє мене таким злим поглядом, наче намагається вигадати, яким способом краще вбити, а коли відкриваю рота, щоб запитати, коли ж ми поговоримо, він знову мене цілує.

Цього разу я дозволяю йому проникнути до рота. Коли його рука пробирається під мою сукню, відчуваю далеко не злість. Серце б'ється як навіжене. Ми удвох десь посеред дороги й можемо робити, що заманеться. 

– Такою ти подобаєшся мені більше, – видихає мені в губи, коли поцілунок закінчується. Ми обоє важко дихаємо, і в мене таке відчуття, що серце ось-ось вистрибне з грудей. 

– Сильно не радій. Я можу змінити своє ставлення до тебе за частку секунди, – кажу. 

– Це я вже зрозумів, – усміхається. – Поговоримо тепер? 

Киваю, і Артем сідає до мене в Porsche, а його BMW залишається стояти попереду. 

– Для початку я хочу знати, чому ти вирішила зрадити мене перед весіллям, – заявляє. 

– Не знаю, – знизую плечима. – Просто захотілося. Я не в захваті від того, що доведеться виходити за чоловіка, якого я ніколи не бачила. От і вирішила зробити щось таке, щоб запам'яталося. Тепер я запитую.

– Давай! – киває Артем. 

– Чому ти нічого мені не сказав? Ти ж міг мене зупинити й тієї ночі не було б. 

– Навіщо? Ми обоє цього хотіли. І, наскільки я пам'ятаю, тобі сподобалось. 

Артем  нахиляється до мене і кладе свою руку мені на коліно. Якщо він думає, що я знову на нього поведусь, то сильно помиляється. Не буде цього! 

– Руку прибери! – б'ю його долонею і це діє. – Не думай, що тепер я буду спати з тобою. Так, нам було добре разом, але без кохання я з тобою в ліжко не ляжу. 

– Ти серйозно? – дивується Артем. – Я не збираюсь у тебе закохуватися. Та я в принципі не збираюсь закохуватися! Цей шлюб тільки для матеріальної вигоди, не більше! 

– У тому-то й справа, – зітхаю, і настрій стрімко котиться вниз. – Я не хотіла цього весілля, але якщо вибору немає, доведеться вдавати, що ми закохані та щасливі. Але спати з тобою більше не буду. 

– Це твій вибір, Єво, – киває. – Але ти маєш розуміти, що мені потрібен секс. І якщо не ти будеш зі мною спати, то я знайду для цієї справи когось іншого.

Артем мені підморгує і залишає салон автомобіля. Йде до свого і сідає всередину. Зовсім скоро він їде геть, а я так і сиджу, обхопивши руками кермо.