А я тебе кохала...

Неопізнаний об'єкт

На глибині душі далеко, 

В рожевих мареннях своїх.

Я тихо там собі страждаю, 

Хоча й усмішку надягаю 

Вдаю, що я взлітаю 

В небеса, 

Де хмари літаки ганяють, 

Там де настирний вітер, 

Все ще ганяє поїзди, 

Моєї мрії, 

Які догнати не судилось. 

В самому дні 

Рожевих океанів, 

Там неопізнаний об'єкт 

Тихенько там собі страждає. 

В рожевих мареннях своїх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше