Так хочеться наївною бути.
Не знати ні горя, ні сліз,
Наївно допомогати людям,
Не спортити думку про світ.
Не задихатись від болю і сліз,
Не різати вени віршами,
Не спати із думкою бісовий світ.
Не жити із тим чорним,
Огидним болем у серці.
Не боротись за спокій,
За душу і вірші.
Я здалась ще давно, давніше ніж ти
Я не вмію грати у спокій,
Не вмію писати вірші,
Не вмію любити і відчувати,
Свій бісовий біль.
Так хочеться наївною бути,
Не знати тебе і свій біль,
Наївно допомагати людям,
Не спати із думкою бісовий світ.