А я тебе кохала...
Ванільні небеса
Я так твоєю стать хотіла,
Тією що з тобою повсякчас
Хто поряд твоє серце гріє
Я та хто із тобою буде
І мріяти й творити
Я та хто обійме і прийме
Твою розбитую душу.
Ти той хто дасть мені любити
Ти той хто мрії не продасть
Ні зорі ні ванільні хмари
Ти не продаш лаванди небеса
Я впевнена в тобі настільки
Що я готова ризикнуть
Й віддать тобі все що хотіла
Без серця і душі майнуть
Я так тебе люблю настільки
Що ми не разом я змирилась.
Я не ділю ванільні хмари
Я не даю лаванди небеса
Тобі я вже віддала душу
І крила й серце і слова
Я і тепер віддать не чаю душу
Тобі ванільні небеса.
Та ти не приймеш їх
Я знаю
Бо не кохаєш ти мої причуди
І не любив мої солодкі губи.
#3775 в Сучасна проза
#3797 в Різне
#988 в Поезія
Відредаговано: 21.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
