Розділ 5

       До вечері вона вийшла, точніше виїхала на візку, в темно-зеленому платті на тонких брителях з оголеною спиною. Воно дуже пасувало під її колір очей. Зібрана висока зачіска та макіяж підкреслювали витонченість, тендітність та красу. Але для чого вона так одяглась. Навіть взула чорну лаковану туфлю на вільну від гіпсу ногу. Я відкрив рот. Таке враження, що Аля зібралась в театр, а не поїсти дома. Я навіть якось ніяково себе відчув в звичайній сірій футболці та домашніх джинсах. Вона мило посміхнулась і побажавши «Смачного», розклала серветку у себе на ногах. Що? Ми ж не в ресторані! Я нічого не міг зрозуміти. Це вона завжди так їсть чи просто намагається мені на щось натякнути? Так, згоден із гардеробом трошки перегнув. Але коли почав купувати їй одяг, то абсолютно не знав, що їй подобається, який стиль вона любить, тому брав все. Мені приємно було робити ці покупки. Зізнаюсь – не міг спинитися! Ніколи не думав, що купувати коханій дівчині одяг та різні дрібнички - це так приємно. Найдовше часу, я провів в бутіках з білизною. Трохи «завис», коли зайшов. Я люблю гарну білизну на жінках, але хотілось щоб і їй сподобалось.

- Гарно виглядаєш! – Нарешті видавив з себе.

- Дякую. – Посміхнулась вона. – Ти ж саме таку бажаєш мене бачити за вечерею, судячи з гардеробу.

     Її тон прозвучав, як сарказм. Що це? Мила посмішка і … Образа! Вона образилась? От я дурень! Виглядає так, ніби я навмисно все підлаштував: і оплатити клініку вона не змогла сама (Женя сказав, що це дуже її обурило), і ліфт не спрацював, а потім ще й повна шафа одягу на мій смак. А вона ж незалежна! Ну так, ну так…

- Ні чому, ти можеш вийти в звичайних джинсах та футболці. – Швидко себе опанувавши, я уже вистроїв план примирення.

- Якому вину ти надаєш перевагу? – Спробував втілити його в життя.

- Домашньому! – Мило, але холодно відповіла Аля.

          Отакої! До такої відповіді я не підготувався. Давно захоплююсь виною справою. Мрію на старість купити собі десь у Франції виноградник та виготовляти власне вино. Хоч сам дуже рідко його вживаю, але друзів полюбляю пригостити чимось вишуканим. В моєму винному погребі є майже все, чого тільки душа могла забажати: французькі, італійські, грузинські вина та коньяки. Проте домашнього, звичайно, немає. 

- Нажаль домашнього немає, але є дещо інше. Зачекай на мене кілька хвилин.

        Легкий рум'янець та ледь помітна посмішка з'явилась на його вустах, коли я вийшла на вечерю при повному параді. А як ти думав? Ти ж хотів собі іграшку, ляльку – отримуй! Він швидко себе опанував і спробував бути люб'язним. Алекс кудись вийшов, а я стала роздивлятись столову. Великий стіл засервірований на двох, ломився разноманітними наїдками. Я поклала собі трохи зеленого салату. Камін позаду мене, шкіряний чорний диван, Кілька шафок, стелаж з книгами, різні картини на стіні. Загалом це така собі столова для світських прийомів. Кухня була за перегородкою. Звідти де сиділа, було видно лише її частина -сучасна, дизайнерська, як і все в цьому домі. Алекса не було уже хвилин десять. Я вже по трохи стала замерзати. Хоч початок літа, але в будинку досить прохолодно, а я з голими плечима і спиною. Так з платтям я звісно переборщила, але треба ж йому якось показати, що не все потрібно вирішувати за мене.

- Шато Шеваль Блан Сент-Эміліон 1995 року- це чудове вино та майже твого року народження! – Алекс зайшов в столову тримаючи в руках бутилку червоного вина. На голові у нього висіло величезне павутиння. Я не витримала і засміялась.

- Що? – Не зрозумів він.

        Я махнула йому рукою, просячи підійти ближче. Алекс підійшов, присів навпроти мене навшпиньки, все ще тримаючи вино в руці. Я потягнулась рукою до його волосся. Обережно зняла сіру купу павутиння. Показала йому Він теж розсміявся.

- Знайти потрібне вино у моєму винному погребі легко, а от дістати!

          Він поклав вино поруч та продовжував далі посміхатись. Я механічно ще кілька раз змахнула пилюку з його зачіски. Волосся було шовковисте та приємне на дотик. Опустила очі на обличчя. Бруд був також на скроні та скулі.

- Стань ближче, ти весь замурзався! – Попросила.

          Він слухняно став на коліна, що б бути на рівні з моїм обличчям і присунувся ближче. Обидві руки поклав на поруччя мого візка. Я великим пальцем стерла пил зі скроні, потім долонею провела по скулі. Алекс на мить закрив очі. Що? Щось не так зробила? Він раптово відкрив очі та обережно наблизив своє обличчя до мого. Я не відхилилась. Він поцілував мене. Спочатку ніжно, ніби питаючи дозволу. Мені було приємно і дивно водночас. Соромно зізнатись, але це мій перший поцілунок, що стався в 25 років. Я трошки розгубилась.

- Все добре, розслабся, - заспокоював мене він, - ти можеш зупинити мене у будь-яку хвилину.

        Я йому повірила. Закрила очі та обійняла за шию. Він однією рукою огортав мою талію, а іншу запустив у волосся на потилицю. Гаряча рука приємно пройшлася по оголеній спині, а губи захопили у пристрасний поцілунок. Він притиснув мене сильніше. Хвиля мурашок пробіглась моїм тілом. Стало затишно в його обіймах. Мозок вимкнувся зовсім, я перестала думати та сконцентрувалась на відчуттях. Прийшла до тями, коли він пристрасно цілував мою шию, а рукою стискав оголену грудь. Я сіпнулась. Він відчув зміну в настрої. Затуманеним поглядом поглянув на мене. Алекс дивився з неприхованою пристрастю та обожнюванням. Він забрав руку та натягнув бретельку на плече. Я зовсім не відчувала сорому. Це було так природньо бути в його руках. Мої руки все ще були на його шиї.