Розділ 3

Я прийшла до тями в чужій квартирі. Де я? Я пройшлася і мимоволі поглянула дзеркало в меблевій стінці. Звідти на мене поглянула невисока рудоволоса дівчина років двадцяти. Чорт забирай! Я облапала себе, про-всяк випадок. Точно не я. Так, треба заспокоїтись. Я пройшлась по двокімнатній квартирі. Ремонт, телевізор виглядають новими, але застаріли на років з п'ятнадцять. Я ввімкнула телевізор на канал новин. В кутку на екрані висвітилась дата - 22 вересня 2006 року. Точно, я ж хотіла допомогти тій жінці з лікарні. Але хто я? Я пройшла в ванну. Ще раз поглянула в дзеркало. Рудоволоса дівчина, якою я була не нагадувала ту жінку. Добре. Я почала заглядати в шафки та стінку у пошуках документів. Він цих пошуків мене відірвав дзвінок в двері. Я поглянула на себе В короткій міні- юбці, в зеленій блузі, на ногах панчохи. Вдягнена святково, отже когось чекаю. Ох час від часу не легше! Дзвінок знову повернув мене до реальності.

- Привіт, руда!- Чорноволосий юнак з синіми очима, років двадцяти двох стояв в дверях та посміхався. Я уважніше його оглянула: світлі джинси така ж  куртка, блакитна футболка, білі кросівки.- Ну то як, пустиш чи далі оглядини будеш проводити?

Я мовчки відійшла, пропускаючи його. Він точно мене знав. Але хто він і які в нас відносини? Поки-що не зрозуміло. Юнак зайшов в квартиру, роззувся та попрямував на кухню. Мені нічого не лишалося, як попрямувати за ним. Хлопець явно відчував себе, як у дома. Він запалив плиту, поставивши чайник на вогонь, дістав з верхньої шафи дві чашки, розчинну каву та цукор. Потім, заглянув в холодильник. Я присіла за стіл. Він дістав хліб, кусок ковбаси та сир, поставивши це все переді мною. Я підійнялась. Треба ж щось робити, бо виглядаю дивно. Сиджу мовчу, як статуя. Знайшла тарілку, ніж та дощечку. Почата робити бутерброди.

- Ти якась дивна сьогодні. В тебе все гаразд?

- Так. – Поспішила я відповісти. Незнайомий голос дівчини, якою я тепер була, різонув по слуху.

- Твій коханець-старигань ще не приходив сьогодні?

- Ні. – Не знаю, хто такий «коханець-старигань», але надіюсь, що ще не приходив. Треба дізнатись більше.

- Мала, ти що надумала зіскочити? – Він підійшов та обійняв мене ззаду за талію. Я насторожилась. Руки почали потроху труситись. Він чмокнув мене в шию, та продовжив. – Ми ж про все домовились. Він сьогодні знімає з рахунку всю суму і віддає нам, а ми тю-тю! - Він посміхався. Потім замріяно поглянув у вікно. – От дурень, повівся на твою казочку, що в тебе є сестра, яка хворіє на рак і потребує лікування в Німеччині. Цей закоханий бовдур, навіть твою липову біографію не спромігся перевірити. Сестра! Сміх та й годі. Якби трохи шурупав мізками, то перевірив би тебе, ще з самого початку. Але ж ми з тобою розумніші, не даремно в дитячому будинку росли. Так кохана?- Він розвернув мене до себе обличчям і потягнувся, щоб поцілувати. Я відвернула голову 

- Що таке? – Здивувався він. – Ти що більше не кохаєш мене?

- Ні, що ти! Звичайно кохаю! – Відштовхнула його від себе. – Просто нервую, день відповідальний, не до цього!

- Ну гаразд. – Він взяв бутерброд, зробив собі каву та присів за стіл.

 Справа була не зовсім добра. Я почала посилено згадувати. Так, що розказувала та жінка. В чоловіка була коханка, яка його обдурила та майже обанкрутила. Отже, коханка це мабуть я, точніше ця дівчина. Сьогодні він має принести гроші, а після - ми з цим хлопцем, який є її коханцем маємо зникнути. Так-так. Що ж робити?

- Я взяв квитки в Єгипет для нас. Поїдемо спочатку відпочинимо, а потім придумаємо, де будем жити. Ти де хочеш?

- Не знаю.

- Я, наприклад, хотів би спочатку трохи з тобою помандрувати Європою. Цих грошей, що він нам дасть вистачить на років п'ять нормального життя.

- А потім? Що буде потім, коли гроші скінчяться?

- Найдем ще якогось дурня! Ти в мене красуня, молода, розумна – придумаєш, як когось ще в свої тенета затягнути!

- А якщо він не принесе гроші?

Юнак видихнув, підійшов до вікна, постояв, потім повернувся і всміхнувся.

- Тоді буде шкода. Що я даремно тебе під нього підсунув? Хай платить!

        Мені зробилось трохи дурно. Цей юнак зовсім не кохає дівчину, якою я тепер була. Він просто використовує її, як приманку. Що буде, коли вона йому набридне, або якщо він знайде котрусь іншу. В кращому випадку просто покине, в гіршому навіть думати не хотілось. Холодок пройшовся по спині, долоні спітніли. Я заклала їх перед собою, щоб не видати свого хвилювання.

- Може і заплатить, але якщо не принесе, тоді що?

- Нічого! – Зле рявкнув він. – Будемо шукати іншого дурня! Ти ж не думаєш, що я зможу шантажувати людину такого рівня. Забрати гроші і злиняти з країни, це одне, а шантаж –це інше. Його охоронці швидко з нами розправляться. – Він підійшов і поклав свої руки мені на плечі, заспокоюючи. - Аліса, ну чого ти? Все буде добре!

- Так. – Погодилась я, знаючи, що добре не буде. Треба його звідси спровадити. В голові з'явився план, як всьому цьому зарадити. – Ти мусиш іти! Він може прийти будь-якої хвилини!

- Так. – Юнак подумав і погодився. – Ця квартира проплачена до завтра, тож не забуть прибратись і постирати всі відбитки пальців. Коли він зрозуміє, що його обдурили, то може піти в міліцію. Шкода, що ти назвала своє справжнє ім'я. Добре, що хоч прізвища він не знає. Я ввечері прийду, будь готова.