«Ти кажеш: «Важко»,
Я погоджуюсь з тобою.
Ти кажеш: «Боляче»,
І я поранена війною.
Ти плачеш: «Страшно»,
Та не бійся – я з тобою.
Ти кажеш: «Темно» –
Ніч прийшла з війною.
Кричиш: «Дістало!
Досить! Скільки можна!?
І грошей мало».
Лаєш всіх безбожно.
А я мовчу –
Нема чого сказати.
А я мовчу» –
Сказала тихо мати.
Мовчу про те,
Що сина поховала.
Мовчу про те,
Що дому вже не стало.
А я мовчу,
Не плачу, не боюся.
А я мовчу,
І не кричу, лише молюся.
«А я молюсь» –
Сказала тихо мати,
Щоб не боявсь ти
Темряви у хаті.
Щоб все було,
Чого тобі хотілось.
Щоб все пройшло,
Щоб все здійснилося.
«А я молюсь» –
Сказала тихо мати.
«Я не боюсь –
Нема чого втрачати».
Відредаговано: 18.07.2025