Глава 2

Наступний день я зустріла з посмішкою, адже знала – скоро я побачу його. Всю ніч він мені снився. Я збожеволіла, чи це всі закохані такі мрійливі?

Я вже хотіла скоріше опинитись в універі, але все йшло проти мене. Спочатку на мене нагримала якась бабуся, бо їй здалося, що я занадто довго дивилась на її сумку і точно хочу в неї щось поцупити, дивна вона. Потім зламалась моя маршрутка, і залишок шляху мені довелось йти пішки. Я була б і не проти, якби вже не запізнювалась. В результаті я потрапила на пару через 20 хвилин після її початку. Заспокоювало, що зараз у нас куратор і вона знає, що у моєму випадку такі запізнення більше виняток, ніж правило.

Коли я зайшла в аудиторію, то одразу зрозуміла – щось не так. Влад був за нашою партою, але злий і навіть не подивився в мою сторону. Потім я знайшла очима Дем’яна, який сьогодні сидів з нашим одногрупником Сашею, і посміхнулася йому. Але тут мене наче струмом пробило. Він просто відвернувся в іншу сторону. Посмішка зійшла з обличчя і я навіть на декілька секунд зупинилась в проході. 

Що трапилось за ніч? Він пожалкував про наш вчорашній день? Чи просто вирішив погратись зі мною? Багато поганих думок по черзі кружляли в моїй голові. Від них ще більше хотілось плакати. 

Так справа не піде, я маю знати, що пішло не так.

***

Ледь дочекалась кінця пари, а коли Дем’ян вийшов в коридор, пішла прямо за ним.

– Ти нічого не хочеш мені пояснити? – промовила я, наздогнавши хлопця.

– Нам немає про що говорити. Все те, що було між нами – помилка, – він сказав це таким буденним голосом, а в мене, мов ножем по серцю пройшлися.

– Вчора ти так не вважав. Вирішив погратися? Сподобалось робити з мене дурепу?! – я вже майже кричала на нього, адже мені було дуже боляче. Певно, перший раз у житті я відчула себе такою розбитою всередині.

– Я не грав з тобою, Лано, заспокойся, – сказав і, взявши за руку, потягнув в пусту аудиторію, де з нього миттю злетіла маска байдужості. – Я не можу, маленька, просто не можу бути з тобою! Я обіцяв батьку, що вдома більше не буде конфліктів з моєї вини, але якщо продовжу бути з тобою – вони неодмінно з’являться.

– Ти можеш нормально пояснити, як це все пов’язано?

– Ти подобаєшся моєму зведеному братові, а у нас з ним, м’яко кажучи, погані взаємини, тож ще більше ускладнювати їх я не маю права. Вибач, прошу.

– Подобаюсь? Ми що діти? Почекай, через чиюсь гіпотетичну симпатію ти так просто відмовляєшся від мене? – мене прорвало, сльози покотились і я не могла їх зупинити.

– Не плач, красуне, будь ласка. Я дуже хочу бути з тобою, ти неймовірна, повір. Але Влад сказав, що ви вже майже зустрічались, поки я не з’явився. Саме тому я не можу так з ним вчинити.

– Влад? – шестерні в моїй голові почали крутитись, вимальовуючи страшну здогадку. Мій Влад, який розповідав про ненависного зведеного брата, міг бути причетний до цього всього. – Тільки не кажи, що ти маєш на увазі Лірика.

– Ну от ти все сама й зрозуміла. Ще раз вибач, Лано, я не можу з ним так вчинити. Ми й так занадто довго вже перебуваємо у сварці. Я хочу покінчити з цим, але відбити його кохану це явно не найкращий варіант для примирення.

– Ми ніколи не … – я хотіла продовжити, але Дем вже пішов з аудиторії.

Я була в шоці. Це просто не могло бути правдою. Мій найкращий друг… Той, хто був підтримкою останні два роки… Хіба він міг так підло вчинити? Мабуть, якби я менше знала Влада, то повірила б, що у нього весь цей час були почуття до мене і він сподівається на продовження. Але ні! Такого не може бути. 

Ми не раз обговорювали з ним Ілонку і його почуття до неї. Тоді я точно бачила в його очах таке кохання, що трішки було навіть заздрісно. Потрібно з ним поговорити, терміново. Пишу йому смс в телеграм: “На нашому місці через 10 хв”. У відповідь отримую просте: “Ок”.

***

Наше місце – це пішохідний міст в парку біля університету. Тут можна відпочивати і насолоджуватись панорамою міста. Я прийшла раніше і не знаходила собі місця. Коли нарешті почула кроки за спиною, різко повернулась і сказала:

- Як ти міг?

- Він не забере тебе у мене, – отримала я абсолютно неочікувану і абсурдну відповідь. 

Чесно, я сподівалась, що Влад буде вибачатися і скаже, що це все помилка. Але цей його злий голос і ненависть в очах змусили мене розгубитись.

– Що ти таке кажеш? Ти в своєму розумі? Я ж вчора тобі розповідала, як сильно мені сподобався Дем’ян, а ти що зробив? Наговорив йому дурниць, нібито маєш до мене почуття, це ж смішно, – на доказ я нервово розсміялась.

– Дурниці? А може це правда, не думала? А що, в тебе нікого немає, в мене теж, то ж чому не спробувати? Може я весь цей час тільки й бажав тебе? – він говорив це з викликом, провокуючи мене на сварку ще більше.

– Мене? Справді? То може тобі буде все одно, що Ілона зібралась переводитись до нас і залишитись тут заради тебе, га? Що на це скажеш? Давай разом підемо до неї і розповімо, які сильні в тебе почуття до мене. Впевнена, вона буде дуууже рада за нас. 

Мій голос був просочений отрутою, мені аж самій гидко стало, але по-іншому до нього не дійде.