Глава 1

А ви вірите в кохання з першого погляду? Наприклад, я завжди всім говорила, що ніколи зі мною таке не трапиться, та й взагалі подібне буває тільки у кіно. Що ж, ніколи не говоріть “ніколи”.

Був простий день, початок травня. Сонечко вже гарно пригрівало, тому вчитися зовсім не хотілось. Але ми сиділи не на вулиці, а в аудиторії, де наш викладач з мікроекономіки вже, напевно, десятий раз повторював, як важливо не переплутати на екзамені криву попиту з кривою пропозиції. 

Я вчуся на другому курсі економічного факультету. Університет у нас не дуже відомий, але мені подобається. Крім того, саме в тут я знайшла найкращого друга.

З Владом ми познайомились в перший день навчання на першому курсі. Ми обоє хотіли бути старостами, тому спочатку трохи вороже віднеслись один до одного. Але очолювати нашу групу обрали іншу людину – дівчинку Руслану з довгою косою і в білій сорочці. Така собі класична відмінниця, проти якої я, напевно, виглядала типовою лялькою. Всі дуже здивувались, коли стало відомо що ця мініатюрна блондинка з макіяжем у білій сукенці не тільки закінчила школу із золотою медаллю, але й стала переможницею багатьох всеукраїнських конкурсів та олімпіад. Загалом, легке взаємне роздратування від поразки поклало початок нашому зближенню із конкурентом-здорованем. 

О так, Влад Лірик ще тей здоровань. Він дуже високий і широкоплечий, при цьому є справжнім красенем. Але я ніколи не могла сприймати його як хлопця в романтичному сенсі. Він став для мене старшим братом і ніколи не проявляв до мене зацікавленості, саме як до дівчини. Нам просто судилося стати друзями, хоча в групі дуже довго вважали, що ми пара і просто не хочемо афішувати наші відносини. 

Взагалі, Влад закоханий у мою найкращу подругу, з якою я його познайомила минулої зими. Я знаю, що й вона не байдужа до нього. Та все не так просто. 

Ілона навчається в іншому місті і додому приїздить максимум раз у місяць. Вона не вірить у стосунки на відстані. Вважає, що це буде катуванням для пари і осередком всіх сварок, тому вирішила не розвивати стосунки з Ліриком. Я знаю, що в них відбулася відверта розмова з цього приводу, але в подробиці не вдавалась. Думаю, що це їх особиста справа, але хочу, щоб вони нарешті стали щасливі один з одним. Тим паче, Ілона думає перевестися до нас в університет з наступного року. Тому вангую, що недовго залишилось друзям страждати. 

Влад про це ще не знає, бо деякі організаційні моменти не дають впевненості в тому, що задумане здійсниться, а даремно давати надію не хочеться. Я пообіцяла подрузі не говорити йому і тримаю своє слово. Повторюсь, це їх особиста справа і такі важливі речі йому краще дізнатися від коханої.

***

Сьогодні Влад не прийшов на заняття, сказав, що має якісь справи вдома. Я знаю, що у нього не дуже гарні взаємини з вітчимом та зведеним братом, який навчається в столиці, але без подробиць. Для Влада ця тема, немов червона ганчірка для бика. Він одразу насуплюється і ходить злий. Я цього не дуже розумію, але у кожного свої секрети. 

Довго нудьгувати мені не довелося. Дівчата з групи швидко зайняли мою голову новими плітками. Я ж дівчинка, не можу не послухати, хоча мене такі теревеньки не дуже й хвилюють. 

Так я й дізналась, що сьогодні у нас буде новенький. Перед першим заняттям, саме коли я вийшла за кавою, приходила наш куратор Ірина Вікторівна і повідомила, щоб чекали його на наступній парі і привітно зустріли. 

Що ж, друга пара вже йде 15 хвилин, але новенького так і не видно. Мабуть, щось дівчата наплутали. Тільки я про це подумала, аж тут в аудиторію зайшов він. Ні, тут треба виділити – ВІН! 

Високий блондин з короткою стрижкою. Обличчя неймовірне – великі зелені очі (їх не можна не помітити з першого погляду), широкі брови з маленьким шрамом з однієї сторони, гострі вилиці, акуратний ніс, пухкі губи і ледь помітна щетина. Ніколи не задумувалась про свій ідеал в чоловіках, але тепер я впевнена – це був він. Я просто випала з реальності на якийсь час. Отямилась, коли викладач направив його до мене за парту, тому що місце поряд сьогодні пустувало. 

Ось він вже йде і починає щиро посміхатись. Ми дивимось один на одного і не можемо відвести погляд. Здається, він розглядає мене так само жадібно, як і я його дві хвилини тому. Сподіваюсь, це не просто уява мого закоханого серця. 

Я сказала закоханого?! Ого, невже це воно – кохання з першого погляду?  

***

Тим часом, хлопець вже примостився поряд і повернувся до мене.

– Привіт, красуне, я Дем’ян, – промовив він все з тією самою приголомшливою посмішкою.

– Привіт, я Мілана, можна просто Лана, – відповіла трохи сиплим голосом і відчула, як червоніє моє обличчя від цього його ласкавого “красуне”.

– Дуже гарне ім’я, тобі личить. Ти теж можеш кликати мене просто Дем, – продовжив далі хлопець, змушуючи мене ще більше червоніти.

– Домовились, – я посміхнулась і, на превеликий жаль, нас відволік викладач, оголошуючи тестову перевірку, при цьому навіть не звільнив від нього Дема, хоча він тільки-тільки прийшов. Боже, як приємно його так називати, нехай ще поки лише в думках 

До кінця пари ми більше не розмовляли, але постійно обмінювались такими поглядами, наче ми справжня парочка у цукерково-букетний період. Дивно, біля нього я відчуваю себе спокійно і комфортно. Вже тоді десь на підсвідомому рівні я зрозуміла, що Дем’ян зіграє в моєму житті важливу роль.