Розділ 23

Єрмолаєв спав, а я мала наглу можливість спостерігати за ним. Він виявився дещо складнішим, аніж здавався від початку. Об’ємнішим та глибшим. Тонкий, проникливий і водночас розгнузданий, цинічний, безцеремонний. Що більше я про нього дізнавалася, то головоломнішим він виглядав. Він був, наче айсберг, де бачиш тільки вершину, а все інше заховане під водою.

Я до толку навіть не могла собі пояснити, що мене в ньому приваблювало. Хоча сплячий він такий милий, можливо, в мені є щось ненормальне, що я так жадібно його розглядаю. Очі він розплющив несподівано.

– Ти за мною спостерігала.

Ліниво, аж до кутніх зубів, усміхнувся він.

– Ага, ось така я вся дивна. Як себе почуваєш? – запитала я.

– З тобою – добре.

– Я про фізичне самопочуття.

– Нормально.

– Тоді підйом, душ, сніданок, перев’язка. І ще нас чекає Ілля у відділку.

– Може, ми ще трішки затримаємося в ліжку?

Підступно цілуючи мене, зробив контрпропозицію Адам, яка отримала мою гарячу підтримку.

З ліжка ми таки вилізли тільки під наполегливий дзвінок на телефон Адама. Він чортихнувся, але взявся відповідати. Хоч збиратись ми таки почали.

Ілля також проявив нетерпіння, і після його третього дзвінка ми виїхали в район.

Адама я посадила на місце пасажира, але спокійно йому не сиділось і час від часу він ловив мою праву руку, просто тримаючи її з дуже задоволеним виразом обличчя.

Ілля нас зустрів біля відділку. Дві години ми потратили на надання пояснень. Адам звільнився першим, пролепетав мені, що в нього є справи, а додому він сам приїде і пішов із відділку. Провела його задумливим поглядом, та нічого запитувала не стала.

Коли я підписала останні папери, Ілля запропонував випити кави.

– За твій рахунок? – радісно усміхнулася я.

– Все для тебе, я ж чоловік. Все витримаю.

– За що я тебе і люблю.

– Я тебе теж, суміш моя ти янголятка з демонесою. У підсумку – зараза ти моя ненаглядна.

– Ладно, тоді я тебе тістечком пригощу. Світлана Юхимівна класно придумала продавати тістечка власного приготування. У центрі, школа поряд. Місце вибране вдало. А солодощі в неї смачнючі. Іноді балуюсь, роблячи в неї замовлення.

– А що немовлят зранку вже не їси? – подразнив він мене.

– Фу-фу-фу, – на радісній ноті ми і зайшли в кафе.

У залі сидів Адам, а поряд нього казково вродлива рудоволоса жінка, яка з насупленим виразом обличчя стиха щось пояснювала Адамові. Той перевів погляд на двері, побачив мене, потім перевів погляд на рудоволосу, різко зблід і, зірвавшись з місця, перекинув стілець, кинувся до мене, чим і мене, і рудоволосу вгнав у ступор.

– Ні-ні, це не те, що ти думаєш, – залепетав він.

Я перевела погляд на Іллю. Він стояв із виразом обличчя «хана тобі мужик» і скромно розглядав красуню.

– Я все поясню, зараз.

Адам вхопив мене за руку і заторохкотів, навіть слова не давши вставити.

– Ми працюємо разом, Тетяна Михайлівна – моя колега. У неї чоловік і дівчинка, і ще одна дівчинка. Окрім роботи, нас нічого не зв’язує.

Після його слів на обличчі жінки з’явилась промениста усмішка, і вона з неабияким інтересом почала нас розглядати. Адам нервував і все міцніше й міцніше стискав мою долонь.

– Так вже й нічого? – подала вельми сексуальний голос жінка.

Коли Адам до неї повернувся, на його лиці було бажання убивати.

– А як же дружні відносини? – вона явно отримувала насолоду, підколюючи Адама.

– Адам, відпусти мою долонь, – попросила я, але долонь він не відпустив, видно, вирішив, що буду втікати.

– Адам? – лагідно звернулась я до нього.

– Що? – з впертим виразом обличчя дивився він на мене. – Це якась дурня, ми просто працюємо разом. Пріма – мій коучер.

– В тебе є навіть коучер? – від цієї інформації я на мить забула навіть про біль у руці.

– Так, я займаюсь ІТ-технологіями, програми пишемо… – завмер він так і не закінчивши речення.

– Добре, тільки ослаб хват моєї руки, – попросила я.

Він перевів погляд з мого обличчя на руки, повільно розтискаючи долонь, тут же помітив синці.

– Я не хотів, – прошепотів Адам.

Його дихання почастішало, і він так злякано дивися на синці, що мені його стало шкода.

– Знаю, – тяжко зітхнула я. – Коли ти так несподівано зник під лозунгом «у мене справи», і слідом я тебе побачила в компанії вродливої дівчини, за мить виникло бажання огріти тебе сковорідкою. Але дівчину більше цікавило те, що ти говориш, а не ти сам. Так що можеш спокійно повертатись до своїх справ. Ти легко відбувся, сцену ревнощів закатувати не буду. Лізти в твої справи теж не буду, а я зі своїм другом нарешті поп’ю кави з тістечком.