Розділ 15

Моя голова розвалювалася, мене нудило, я розплющила очі. Стелю дещо хитало, я закрила очі, так продовжувалось до тих пір, поки стеля не залишалась на місці. Я в кімнаті, в підвалі, що погано, в халаті, що добре. Неймовірним зусиллям я піднялась і сіла, притулившись до стіни.

– То як воно?

З зусиллям перевела погляд туди, звідки лунав голос Адама. Він, як і я, сидів, прихилившись до стіни і бавився якимось кільцем у руках.

– Та пішов ти… – не змогла я сказати більш нічого розумнішого.

– Я прихильник традиційного сексу, – зі смішком хмикнув він.

Я просто намагалась взяти тіло під контроль. У роті сухо. Голова паморочиться.

– То як тобі, коли тебе накачують і закривають у клітці?

– Паскудно, але спробую пережити або не переживу.

– Ай, як драматично. І ти така вся бліденька, безвинна жертва. І така беззахисна, що так і хочеться тебе захистити від усього світу. Тому видно краще піти, щоб подалі від спокуси бути.

Він рвучко піднявся, наостанок кинув на мене погляд і спокійнесенько вийшов. Я продовжила сидіти, потім лягла, не вірячи сама собі, що зможу піднятись і дійти до кімнати. Зрештою, на тремтячих ногах я змогла піднятись. Та щоб тобі! Дивилася на двері. Зібралася з силами і зробила кілька сміливих кроків, пульс зачастив. Штовхнула двері, вони були відчинені, і відчуття полегшення оглушило. Дорога з підвалу здалась безкінечно довгою, і як же мені хотілось убити бісового Єрмолаєва. Адам був на кухні, смажив млинці.

– Я просто готова розплакатись.

– Не соромся.

– Не хочу травмувати твою ніжну душу, тому з усіх сил буду триматись.

– Сніданок?

– Поки що нудить. І щоб ти знав, перш ніж тебе накачати, я точно знала, що в тебе немає алергії на ті речовини. Анафілактичний шок, це досить страшна річ.

– Ти майже янгол в цьому байдужому світі.

– Життя має якусь дивну циклічність, і все стає на круги своя, – пробурмотіла я.

Треба у ванну. Намітила план, і потихенько рушила. Душ, холодна вода, гаряча, доки в голові на прояснилось. І хоч почувалась я ще досить погано, та, одягнувши джинси з футболкою, все ж вийшла на кухню. Сподіваючись поїсти, випити чаю і лягти знову до ліжка. Адама, сидячого за столом з ножиком і виделкою і смакуючого млинчика, я намагалась ігнорувати. Приготувала собі кашу і чай, тільки тоді сіла до столу. Тут у двері постукали, і вломився Ілля. Весь скуйовджений, у зім’ятій сорочці і з якимось дивним виразом обличчя.

– Хтось помер? – лагідно запитала я.

– Ні, – сердито відповів він.

– День тільки почався у вашому тихому містечку, – подав голос Адам.

– Тебе немає на моєму радарі життя, – рявкнув Ілля і переключився на мене.

– Ти щось вияснила?

– Ага. Ну, по-перше, я пересолила кашу, а по-друге…

– Дурники ганяєш? – присоромив мене Ілля.

– Мене поки що світ зводе з розуму, і як жити далі – не знаю. Я просто в шоці.

– Ти ж це несерйозно? – покосився він на мене.

– Аби ж то.

– Ладно, я просто заїхав подивитись, як ти.

– Ну, злобна відьма вийде з пенсії і займеться пошуком вандалів.

– А нормальною мовою? – і так несхвально подивився він на мене.

– Поспілкуюсь з людьми. – видихнула я.

– Тільки будь обережна. Хоча що я тобі говорю, все одно зробиш по-своєму.

– Добре. Я буду золотцем, – з чесними очима завірила я його.

Ілля мені не повірив ні на йоту, зло позирив на Єрмолаєва, помучившись роздумами, щось собі кивнув і мені на радість послався на термінові справи й відчалив.

У повній тиші допила чай. Мені ставало краще фізично, хоч в голові ще повільно та ліниво, та все ж починали ворушитися думки. Роздумуючи з чого можна розпочати, я зробила собі ще чашку кави. Добре було б поговорити з розумними людьми і від Єрмолаєва відпочити. А ідея чудова. Я взяла телефон і набрала номер, після якось важкого траурного рингтону я почула:

– Злата!

– Привіт. Таміла, хочу з тобою поговорити.

– Приїжджай.

І вона положила слухавку. Мовчання – залог таємничості. Я взяла ключі, а Адам легку куртку.

– Кудись зібрався? – проявила я цікавість.

– З тобою.

– Поясни, навіщо тобі це потрібно?

– По-перше, мені нудно, а по-друге, все теж.

– Кепське пояснення. Але ти все одно поїдеш зі мною, так? – покосилася я на нього.