Розділ 11

Я поверталась з пробіжки, коли побачила рожевий джип.

– О ні, це недобре, це дуже недобре. Та щоб тебе! Мені ж не може аж так не щастити!?

Адама і Ольгу я побачила на терасі, вони сиділи й мирно пили вино.

– Видно може, – приречено визнала я.

– Злата, я така рада тебе бачити. Привіт.

– Ольга, рідна, і що ти тут робиш?– запитала я.

– Я посварилась з Вадимом, ти ж знаєш, який він іноді буває, і вирішила на кілька днів змінити обстановку.

– За що ж ти тільки обрала мій дім, а не Європу?

– А ти зла, все таки ти моя двоюрідна сестра, – і мені дійсно стало соромно.

– Вибач. Я не хотіла бути грубою.

– Забудь. Я тебе все одно люблю.

– Я тебе теж.

– А я як радий, що ви все вияснили, – не втримався Єрмолаєв і підняв бокал.

– Адам, побережи здоров’я, – застерегла його я.

Та він демонстративно наповнив і третій бокал. Я взяла вино і сіла до їхнього столу.

– І що Вадим?

– Козел, – лаконічно відповіла Ольга. – А що тут робить Єрмолаєв молодший?

– Те ж вирішив на кілька днів змінити обстановку. І я не знала, що ви знайомі.

– Його слава його випереджає.

– Ясно, – кивнула я з дурним передчуттям.

Один тільки Адам насолоджувався тим, що відбувалось, і вином.

– То чим ви тут займаєтесь? – лукаво запитала Ольга.

– Насолоджуйся вечерею і вином. Вино, до речі, справді непогане. З колекції Вадима витягнула?

– Так, – покаялась вона. – Я зла на нього.

– Він майже святий раз живе з тобою.

– Ти не можеш бути на його стороні.

– Я на стороні здорового глузду.

– О і чому ти така нестерпна? – прошипіла вона, а я розсміялася.

– Як справи в твоєму салоні краси?

– Нормально. Може, ти і не повіриш, та просто чудово. Стає одним із найкращих.

Приїзд Ольги дещо збентежив мене, а приїзд Ольги засмученої – це взагалі сам по собі страшний шок. Від Адама не було ніякої можливості відв’язатись, він розцінив це, як свято, то ж і намагався цим тішитись. Посиділи ми майже добре, вечеря в нас затягнулась з обіду, на щастя, весь простір зайняла Ольга, і присутність Адама, який був на диво душенькою, мене майже не дратувала.

– Добре, ми гарно посиділи, але пора уже спати, – підвела я, коли в Ольги язик від привезених спиртних запасів став дещо заплітатись.

– Зануда відмочка, – прокоментував Адам.

– Чого він на тебе так каже? – тут же виявила цікавість Ольга.

– У нього буйна уява, – поблажливо пояснила я.

– Чорт, а він такий сексуальний, – мрійливо промовила Ольга. – Що поробиш, природна чарівність в поєднанні з темною стороною душі завжди притягують бідні жіночі серця. Але не варто забувати, що він рідкісна скотиняка. І виглядає таким оптимістичним і врівноваженим, що навіть складно зрозуміти, що він викине в наступну мить.

Єрмолаєв все чув, його брова як завжди піднялась угору.

– Комусь уже досить вина. Ходімо, Ольга.

Потягла я її за собою. Вслід так, щоб чув Єрмолаєв, вона проговорила:

– Тільки пам’ятай, цей засранець, нікого, окрім себе, не любить, а жінок просто використовує.

– Чудово, а тепер спати.

І я нарешті всіх повідправляла по кімнатах.

Ранок я розпочала з розгляду практично порожнього холодильника і роздумів, як троє дорослих людей могли все так швидко з’їсти. Сніданок я створила з рагу, в яке чесно закинула все, що було в холодильнику, і пюре. Ольга прокинулась на запах кави, а Адам ще спав.

– Привіт! Як самопочуття?

– Жахливо, – простогнала вона. – Здається, вино мені вчора було лишнім.

– Я поїду за продуктами. Хочеш зі мною?

– Ні, я ще хочу поспати.

– Добре, тільки тримайся подальше від Адама.

– Що? Я його занадто добре знаю. Він вродливий, зарозумілий сучий син.

– От і добре. Пам’ятай про це, коли будеш витріщатись на нього…

– Ладно, не спокушай, – перебила вона мене.

За їжею знову довелося їхати в район. З покупками я досить швидко впоралась і вже розраховувалась, коли в магазин зайшов Ілля, весь у формі і з виразом обличчя «я зайнятий вирішенням важливих справ».