Розділ 10

Я дістала рукавички з пачки й одягла їх.

– Що ти збираєшся робити? – в паніці запитав Єрмолаєв.

– Оглянути.

– Ти збираєшся це чіпати?

– Це череп людини, який складається з 23 кісток. Усі вони, крім нижньощелепної і під'язикової, міцно з'єднані швами. Верхня його частина утворює склепіння, а нижня – основу черепа.

– Так, якого біса він лежить у тебе на столі? – ледь істерично заволав він.

– Це хороше запитання, – продовжила я огляд черепа. – Самій цікаво.

Я набрала номер Іллі.

– Привіт! Спиш?

– І тобі привіт. Не можу сказати, що щасливий тебе чути, – сумно відповів мій друг.

– Мені підкинули людський череп, – я зробила паузу, прослухавши багату, виразну репліку Іллі з цього приводу, потім продовжила. – Черепу по давності поховання від 10 років.

– Чорт, Злата. Трясця такій то матері. І за якої біди тобі те положили?

– Жартуєш, певно? Я ж не гадалка.

– Ладно, не чіпай. Зараз приїду.

– Може, завтра? Я ще на нього подивлюсь.

– Так, а ти мене навіщо будила то?

– Поскаржитись.

– На дідька лисого? – простогнав Ілля. – В тебе точно все нормально? Це все, що підкинули, чи ще щось є?

– Якщо ти тонко натякаєш про всі інші кістки, то зараз ніч і нічого не видно.

– От, твою ж… умієш на ніч сказати добре слово.

– Завтра розберемось.

– Ой, як мені усе це не подобається.

– Не згущуй фарби. Я мала тобі повідомити, я повідомила. Все. Далі домисли і фантазія, – призвала я друга до порядку.

– Ти точно в порядку? – зітхнув він.

– Один лише голий, професійний інтерес.

– А що там поторочений гість? – я перевела погляд на Єрмолаєва, який відчинив двері і притулився на косяк.

– Трохи блідий, уява в нього розбурхана, глузд обмежений, міркування захмарні, а пам'ять хороша.

– Співчуваю хлопцю.

– Тоді до завтра.

Я положила телефон в карман і пішла з черепом у дім.

– Куди ти його несеш?

– В дім. Мені потрібно трохи більше світла.

– Це ж череп?!

– Так, – легко я погодилася з цією істиною.

– Чудово, – прошипів він. – Тобто це у вас смс таке чи таємний знак, що пора на Лису гору?

– Раз в’їдливість до тебе повернулась, то зроби мені, будь ласка, чашку кави.

Я влаштувала череп на робочому столі, пішла шукати лампу і інструменти. Адам постояв з відразливою гримасою розглядаючи череп, та все ж повернувся і пішов на кухню. А я повернулась до столу й розмістила все необхідне для більш ретельнішого дослідження.

– Що ти робиш? – пролунало в мене десь над вухом.

– За відсутності рентгенологічного дослідження намагаюсь встановити вік при огляді й мікроскопічному вивченні розпилів кісток. У поєднанні з даними при дослідженні зубного апарату вони дозволять визначити вік у період життя до 25 років з точністю до 1–3 років, а після 25 – з точністю 5–10 років. Крім того, для визначення віку використовують зрощування швів черепа, яке хоч і має індивідуальні коливання, але все таки знаходиться в певній залежності від віку.

– Ні, то мені не настільки цікаво. Я приніс тобі каву.

З виглядом відрази заперечливо похитав він головою.

– Так, добре, – пробурмотіла я, не відриваючись від роботи.

– І ти довго на нього дивитись будеш?

– Угу.

– Ти спати збираєшся?

– Угу.

– Я прибулець.

– Угу, – незадоволено пробубніла я, щоб він мене не відволікав.

– Так, і що ти вияснила? – знову пролунало над головою.

На стіл він поставив чашку з кавою.

– Чоловічий і жіночий черепа мають суттєві анатомічні особливості. Важливою ознакою жіночого черепа є менша товщина кісток, ніж у чоловіків. На черепі жінки не так рельєфно виступають горби і лінії прикріплення м'язів. Жіночий череп легше чоловічого на 10 %. Місткість черепної коробки у чоловіків у середньому дорівнює 1500–1550 см3, у жінок – 1350–1400 см3. У чоловіків добре розвинені надбрівні дуги і кістки лицьового черепа, тому скошений лоб; у них особливо виступає підборіддя, є загальний прогнатизм, ширше ніс і його корінь, більша ширина різців. У жінок очниці і їх порожнину більше, поздовжні осі ближче один до одного. Задня черепна ямка більша в чоловіків. Довжина основи черепа в чоловіків по відношенню до довжини зводу становить 1:4,04, у жінок – 1:4,22. Цей череп однозначно належав чоловікові. Стає все цікавіше. Шкода, що немає мого обладнання, – пробурмотіла я, краєм ока помітивши, що Єрмолаєву швидко наскучило спостерігати за мною, і він відійшов від мене. А я повернулася до своєї знахідки.