А тиша мовчить надто голосно
Протираючи зорі
Як же живо й вабливо палали віки тому в небі зорі!
Прокладаючи шлях для спраглих до мрій та відвертих думок...
А світанки!
Які ж ті погожі ранкові серпанки були тендітні й прозорі...
Замережені намистинами із роси в тисячі мальовничих стежок.
Що ж то сталось? Чому притускніли? Чи ж в горі?
Мо' рожевий світ мрій в тяжку мить
не підставив своє плече?..
Хтось важливий пішов...
Чи зачасто топились жалі у солоному мертвому морі?..
І померхла зоря... серед сотень мільйонів невідібраних... анульованих молитов.
Тож щовечора прагну дістатись до самого синього неба на дворі,
Щоб ретельно протерти кожну тм'яну
від втрат і реалій зорю.
Скласти в слоїк брудні, що здавалось занадто порожні, байдужі чи кволі...
Налощити до блиску і знову розсіяти в небо й в високу шумлячу траву...
Відредаговано: 14.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
