А тиша мовчить надто голосно

Незнайомці

Нас оточує світ незнайомців,
Не плануємо навіть дружити,
Лиш розглядуємо тих скитальців,
Що мандрують полями жита.

І ті імпульси, що струмують,
Розсікають полотна простору.
Ігнорують. Вбивають. Рятують.
Все частіше... лишаються осторонь.

Однак, з'єднані тонкими нитками,
Що натягнуті, мов стальні струни.
Доторкнувшись душі відбитками,
Ми все ж здатні почуть чужі лУни.

Орієнтуючись більше по компасу
Чи шукаючи шлях в соцмережі.
Хтось натхненно, а хтось з відчаю -
Все ж - відважно крокуєм за межі.

А пустеля там... з маревом блідим,
Чи усипано щебенем цибатим -
Лише новий квест. І не страшно тим,
Хто планує в життя й далі грати...

Подобається

#3968 в Різне
#1042 в Поезія

Відредаговано: 03.01.2021