А тиша мовчить надто голосно
Берег
Я - мов берег, спустошеної вкрай землі,
Майстерно прихований за гірськими порогами.
Підступно захований в непроглядній пітьмі,
Вкритий мушлями битими й гостророгими.
Я - мов берег, застелений сизим туманом,
Під ногами - твердинь, навкруги ж - лише мряка.
Де навпомацки, часто ведомі жорстоким обманом,
Вештаються загублені люди...мов нечисть усяка.
Я - мов берег, що хоронить навік морські шхуни,
Приймає в себе їх підбиті вітрила і зламки.
Що викресує пам'ять про них на скелях Фортуни
Й відпускає їх душі у інші, незвідані ранки.
Я - мов берег, що зберігає коштовні скарби -
Нерозпізнані, ще не знайдені, невідфільтровані...
Омріяний берег, де всі найстрашніші "якби" -
Вже оплакані і забуті... відформатовані.
Я - мов берег, останній притулок для стрАху,
Що захований, присоромлений, неусвідомлений...
Завітний берег - де прах складають до праху -
Вітром розвіяний... чи словом замовлений...
Існує й мій берег, яким пройдусь босонІж,
Відчую тепло піску й шарудіння мілкого каміння,
Вдихну глИбоко й розкрию руки навстІж,
А в самому кінці - розчинюсь, як яскраве проміння...
Відредаговано: 03.01.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
