А тиша мовчить надто голосно

Вітер...

Золотавими кронами вітер
Все гуляє, мандрує без меж.
Може в кленах погомоніти
Чи заплутатись в нитках мереж.

Стрілою здіймається в небо -
Щоби камнем сягнути униз.
В хмарах скупнеться, як треба
ЗдіймЕ понад хвилями бриз.

Вже сьогодні вирує в Мадриді,
Хоча вчора ще був в Чернівцях.
Позавчора гуляв по Флориді
Й додому вертав в манівцях.

Залітає в будинків шпарини -
Бачить в них і чесноти, і ниць.
Він висушує сліз намистини
Й пірнає на денця криниць.

Вмить роздмухує в лісі багаття,
Квіт й насіння по світу несе.
Може бути страшнішим прокляття
Чи потрібнішим - понад усе.

Зустрічає життя й проводжає.
Поцілунком вітає в чоло.
Робить все, що душа забажає,
А над вечір смакує Мерло.

Серед вихру багряного листя
Витанцьовує сольний контемп
І лишень тільки він один знає -
Воля це... чи самотності темп.

Подобається

#3966 в Різне
#1041 в Поезія

Відредаговано: 03.01.2021