А тиша мовчить надто голосно

Маски

Ми щодня одягаємо маски
Як костюм від Вітона на себе.
Індпошив, стрази - будь ласка!
Мо' вишивку гладдю ще треба?

Приміряємо в них різнії ролі,
Почуття не свої надягаєм,
Ми в тих масках, мов справжні герої -
Хто ж насправді - й самі ж бо не знаєм.

Не свої геть життя проживаєм,
Вимагаєм від інших оплати,
На потреби чужі не зважаєм
Й так дивуємся в час "Х" - розплати!?

Таїмся майстерно за шори,
Навзаєм - очікуєм ж правди.
Ніхто ж бо не бачить крізь штори!
А ми все стинаєм - "Як завжди!"

Відкиньмо цю дурість, будь ласка,
Лиш раз - на життя присягаєм.
Життя - не діснеївська казка -
На початок ж не перемотаєм.

Будьмо ж собою - ми варті!
Кожен з нас - скарб є для когось,
Або інакше, як в чорному жарті -
Ризикуємо втратить свій голос.

Бо ж фальшшю себе не зманути -
Як слів не замінять субтитри.
Не встигнем і оком змигнути,
Як пІдуть фінальні вже титри.

Виходьмо з тінЕй. Сміливіше!
Відкриймо це щастя для себе.
Повірмо в себе. Ну ж бо! Швидше!
Й у масках тих зникне потреба.

Подобається

#3961 в Різне
#1041 в Поезія

Відредаговано: 03.01.2021