Що ховається в сутінках й тінях?
Щось магічне чи цукром присмачене?
Що складУють у закутках й скринях?
Мо' хороше - для щастя призначене?
Тихий розпач душі, яка гине в тенетах,
Що в зчорнілих глибинах свідомості
Розчленована й схована там у пакетах.
Ось такі вже - правдиві відомості!
Розрізане серце старими платівками,
Пронизане якісно навкрізь картеччю,
Втоптане в землю брудними кросівками
Аби, навіть, в дУмках не бліяла втеча.
Крик скаженої люті, що коси здіймає,
Бо хтось змушений руку собі відгризати
По живому... Інакше капкан не пускає.
Й гарячу ту кров зі слізьми смакувати.
Там захований жах та іржаве розп'яття -
Почесний свідок убивства й наруги.
Сором провини чужої й ні йоти каЯття,
Роздерте сплюндроване тіло на смуги.
Вийди з тіла на мить і заплющ свої очі.
Уяви, що твій світі не застрЕлився звучно.
Не смій помирати! Всміхайсь, що є мочі,
Аби навкруги всім не бУло незручно.
Так, що ж криється в тінях насправді?
Чи не те, що не хочем почути і взріти?
Те, за що на вогні інквізицій, по правді,
Нам - катам - би щоночі горіти...
Відредаговано: 03.01.2021