Частина 4. Виконана обіцянка

Найпрекрасніше і найщиріше почуття в світі – це материнська любов. Спочатку ти насолоджуєшся нею вередуючи і дослухаючись до кожного слова вимовленого з любов’ю і турботою, ніжишся в теплих і щирих обіймах, а потім віддаєш всю себе маленькій крихітці – частинці себе. Це найсвятіше почуття. Стати матір’ю – ось для чого дійсно варто жити.

* * *

Просто сьогодні ти ще заходиш в свій аккаунт, вітаєш друзів з Водохрещам, даруєш донці великого лахматого медведя з рожевим бантиком, дружина готує вечерю і раптом тромб. Просто тромб і більше нічого. Ніч. Страшний хриплий: «Мені погано». І все, більше нічого. Проста так, нема і все. А далі?.. Все - німіючий жах…

* * *

Сьогодні їй двадцять чотири. Маша і мріяти не могла, що доживе до цього дня. Донька познайомила її з своїм нареченим.

Тепер юна дівчина буде щаслива. Про неї є кому піклуватися.

А Маша виконала свою обіцянку, дану 25 років назад. Вона це зробила і обійнявши на прощання доньку пішла спати. Її кімната була освітлена зоряним сяйвом і Маша зачаровано подивилася в небо. Там було так багато зірок. А ще були вони… Як і обіцяли чекали її на зоряному небі. Тепер вже не страшно – на її обличчі була усмішка: вона сьогодні вночі нарешті зустрінеться з Миколою і Петром.

Марійка і Стьопка взяли її до себе: сплели їй вінок з зоряних квіток, погойдали на тихому місяці, що щоночі підіймався над землею і, як і обіцяли, дозволили взяти з собою її вірних друзів.

Інколи можна побачити як на зоряному небі дітлахи забавляються біля Ведмедиць, а коли зорі ховаються братик з сестричкою знову засипають Машу запитаннями. А потім Вона тихенько бере промінчики місяця і починає освітлювали шляхи на землі, щоб там ніхто не заблукав і всі дітлахи починають споглядати цікаві історії щасливих людей.