Вступ

Бах, бах…Бах. Стук серця. Такий тихий, спокійний. Яку ж все таки велику роль відіграє цей стук. Він такий непомітний, невідчутний, хоча варто лише прислухатись. Нащупати пульс, відчути гарячий потік крові, що живить весь організм. Без  перестану: бах, бах, бах… Його не помічаєш, але цей стук вічний, охоплює усе життя. Важко собі й уявити, та, навіть, у вічності є кінець. Так само як і є кінець світу, всесвіту… , він у кінці життя. В цьому місці все обривається, доходить до логічного фіналу. У кожного є свій всесвіт, своя вічність. У всьому є кінець, хоч ніщо не має визначеного початку. Будь-яка подія тяготіла за іншою. Всі події були причиною одна одної. Цього не можна пояснити, як і не можна віднайти істини, навіть, у найпростішому, найзрозумілішому факті. Ми живі, хоча досі не знаємо що таке життя. Безкінечність, що поєднує сьогодні й колись у незакінчену спіраль, яка не має початку. Все мало свою причину і ніщо не відбувалося просто так. Спіраль життя й існування вже так розкинулась, розрослась, що по суті не являє собою ніякого значення. Причини стали не цікаві. Тепер немає різниці чому сталося те чи інше, якщо простіше уявити спіраль вічності кінечною. У результаті явища винувате лише саме явище, а причини набагато легше ігнорувати. Так, простіше спорудити дамбу від повені у місці, де її раніше ніколи не було. Проблему ніби вирішено, та вона існує. Простіше засудити убивцю до довічного ув’язнення за констатацію факту вбивства, ніж з’ясувати дійсну причину, м’яко приховавши все за дрібним мотивом, що є лиш дрібною піщинкою дійсності. Та небажання знати, вникати, що по суті є неможливим, не таке страшне як усвідомлення кінця. Кінця, який більш ніколи не розпочнеться. Можна поглянути назад, зробити висновок, та кінець не минучий.

Бах, бах, бах. Такий спокійний і водночас такий хвилюючий стук. Страшно лише від самого усвідомлення того, що  його колись не стане. Лише бах, бах… і порожнеча, пустота. Душогубна тиша. Тиша кінця. Того кінця, де все закінчується і немає продовження. Усвідомлення цього зводить з глузду, а не обхідність знайти причину приводить до безумства.