А серце чує серце крізь віки

Глава 13. Спрагле ніжності тіло жадає цілунків...

Спрагле ніжності тіло жадає цілунків,
У солодких тенетах фантазій нічних...
І уява малює палкі візерунки,
І очі мої в п'янкому вирі твоїх.

Світ нехай зачекає за межами ночі,
Ми вже вільні від часу і зайвих думок.
Хай шепочуть зізнання спокусливі очі,
Смакуючи пристрасті нестримний ковток.

Розтанемо вдвох ми, як вогонь у тумані,
І кожен твій рух — це мій єдиний закон.
Ми тонемо разом в цім шаленств океані,
Де б'ються два серця як одне в унісон.

Михайло Швець

Подобається

#654 в Різне
#41 в Поезія

У тексті є: світанок, аромат кави, відкрита книга

Відредаговано: 02.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись