А серце чує серце крізь віки

Глава 11. А хто сказав, що час лікує рани?

А хто сказав, що час лікує рани?
Мабуть, він болю справжнього не знав...
Бо час — не лікар, все немов в тумані,
І в душу розпач корінь запуска.

Не гоїться, і біль все не минає,
Лише звикаєш прокидатись з ним.
І порожнеча груди заповняє,
Зробивши серце каменем глухим.

І пробуєш спочатку вчитись жити...
Бо в грудях вже не полум'я, а тінь.
Ти правді не даєш себе розбити,
Хоч і гірка вона, немов полин.

Збираєш скалочки душі до купки,
Щоб зберегти собі себе лишень,
І намагаєшся не жити, а добути
Ще день... ще день... і ще... хоча б лиш день...

Подобається

#654 в Різне
#41 в Поезія

Відредаговано: 02.07.2026