А серце чує серце крізь віки

Глава 2. Дозволь, кохатиму тебе...

Дозволь, кохатиму тебе, як вперше,
І скину мовчазний тягар років.
Творитиму й палатиму безмежно,
Не боячись ні осуду, ні слів...

Дозволь, кохатиму тебе щоразу,
Як смуток душу потай огорне...
Згадаю посмішку твою — й відразу
Печаль зникає, й гіркота мине.

Дозволь, кохатиму тебе я потай,
Цього мені уже достатньо — вір.
Лишень живи в душі моїй ти доти,
Допоки має свої води Синевир...

Дозволь, кохатиму тебе так щиро,
Як ще ніхто нікого не кохав.
Я вірю, що дозволиш. Вірю...
Лишень скажи єдине слово: «Так».

Подобається

#679 в Різне
#51 в Поезія

Відредаговано: 23.06.2026