А серце чує серце крізь віки

Глава 1. А серце чує серце крізь віки

А серце чує серце крізь віки.
Ні відстань, ані час їм не завада.
Тінь днів нехай осяде у рядки —
Душа душі — це істинна розрада.

І між світами прокладемо шлях,
Не кілометри міряють розлуку.
Минуле застигає у рядках,
Коли в думках відчую твою руку.

Не там єднання, де горить жага,
Де тіло прагне тільки насолоди,
Де хтивості ти мовчазний слуга,
А справжня близькість — вища від природи.

Бо там, де душі сходяться в одну,
Зникає все: і дати, і кордони.
Я крізь віки тебе в собі знайду.
Мені цього ніхто не заборонить.

Крізь відстань я тебе в собі несу,
Мов оберіг, що не втрачає сили.
І в кожній миті бачу я красу,
Що дарувала ти й даруєш нині.

Подобається

#679 в Різне
#51 в Поезія

Відредаговано: 23.06.2026