Глава 11.

— Будь ласка, почекайте мене тут, — звернувся Костя до Яни. — Я скажу Максиму Володимировичу про ваш візит.

Костя постукав у двері до кабінету боса та відчинив їх. У щілину Яна одразу ж помітила Макса. Він сидів за своїм столом та розмовляв з кимось телефоном. Макс побачив Костю та підняв на нього очі, а потім помітив за спиною хлопця Яну, яка суворо дивилася на нього. Він піднявся з-за столу.

— Отже, через два дні? — сказав він своєму співрозмовнику по телефону, підходячи до дверей. — Гаразд, я зателефоную трохи пізніше! Дякую за співпрацю!

Поклавши слухавку, Макс відчинив двері ширше та вийшов назустріч Яні.

— Привіт! — він нахилився до дівчини та дружньо поцілував її у щоку. — Я дуже радий бачити тебе, але що ти тут робиш?

— Навіщо ти оплатив ремонт моєї машини? — Яна трохи почервоніла, коли він доторкнувся губами до її щоки, але все ще була налаштована рішуче поговорити з Максом.

— Он воно що! — з посмішкою зітхнув Макс. — Ходімо, поговоримо. Костя, ти виконав моє прохання?

— Так, Максиме Володимировичу! — Костя дістав з кишені банківську картку Макса та віддав її йому. — Я привіз Яні Вікторівні її машину, а дівчина сказала, що хоче поговорити з вами.

— Дякую, Костя! — посміхнувся Макс. — Ти мені дуже допоміг. Ми з Яною поговоримо у кабінеті. Скажи, щоб нас не турбували, гаразд?

Макс пропустив Яну вперед та зачинив двері кабінету. Вони опинилися наодинці.

— Я збирався їхати до тебе, — посміхнувся дівчині Макс. — У мене для тебе є новина.

— Навіщо ти оплатив ремонт моєї машини? — ще раз запитала Яна та серйозно подивилася на нього. — Вчора я просила тебе не робити цього.

— Я хотів допомогти тобі! — щиро відповів Макс, підходячи до дівчини та беручи її за руки. — Ти вперто не бажала приймати мою допомогу, тому мені довелося піти на такий крок.

— Скільки я тобі винна за ремонт? — Яна рішуче звільнила руки з його теплих долонь та дістала з сумки гаманець.

— Яно, припини! — Макс теж став серйозним. — Я не візьму з тебе грошей!

— Якщо не скажеш, то я поїду в автосервіс і сама запитаю, скільки коштував ремонт, — продовжувала Яна. — Але я обов’язково поверну тобі всю суму!

— Чому тобі так важко прийняти від мене допомогу?! — вигукнув Макс, починаючи сердитись.

— Тому, що ми з тобою знайомі лише декілька днів! — твердо промовила дівчина. — Ти не мусиш мені допомагати грошима! Це неправильно! І я не розумію, чому ти це робиш.

— Тому що вчора я твердо вирішив, що більше не дозволю тобі сумувати через це, — Макс підійшов до Яни ще ближче та знову взяв її за руки. — Гарненька дівчина не повинна плакати через якусь машину чи тимчасові матеріальні труднощі! Особливо якщо ця дівчина власноруч робить такі чудові смаколики.

— То ти пропонуєш матеріальну допомогу всім гарненьким дівчатам? — Яна стояла зовсім близько від нього та відчувала сильне хвилювання під поглядом його веселих чорних очей, але вона не збиралася відступати.

— Я знаю лише одну гарненьку дівчину, якій мені хочеться допомагати, — Макс продовжував дивитися на неї. — І ця дівчина зараз знаходиться у моєму кабінеті. 

— Макс, скільки коштував ремонт? Ти скажеш мені, чорт забирай! — Яна підвищила тон, намагаючись говорити впевнено. — Назви суму! Інакше ми з тобою серйозно посваримося!

— Я навіть не уявляв, яка ти гарна, коли сердишся! — несподівано для дівчини Макс міцно обійняв її за талію та притиснув до себе одним швидким рухом, лагідно доторкнувшись пальцями іншої руки до її обличчя. — Здуріти можна, яка ж ти зараз гарна! Ще ніколи не бачив тебе такою емоційною та сексуальною. Але не варто сердитися, моя дівчинко!

— Макс…, — у Яни перехопило подих від його слів та цих несподіваних обіймів, вона почервоніла та опустила очі, одразу заспокоївшись. — Ти бентежиш мене…

— Ти була така сердита, — Макс посміхнувся та з ніжністю подивився на Яну, не поспішаючи випускати її з обіймів. — Я вирішив, що найкращий вихід з цієї ситуації зробити тобі щирий комплімент. Схоже, що я не помилився. Тепер ти заспокоїлася та вже не намагаєшся атакувати мене!

— Я все одно поверну тобі гроші! — вперто промовила Яна, знову піднімаючи на нього очі.

— Навіть не думай, моє сонечко! — Макс засміявся та відійшов від неї, повернувшись до свого столу. — Давай закриємо цю тему, гаразд? У мене для тебе є новина!

— Яка? — Яна щосили намагалася заспокоїти своє шалене серцебиття та відчувала, що обожнює цього чоловіка просто за те, що він ось так дивиться на неї.

— Через два дні у нашому місті буде відкриття дитячого ігрового центру, — сказав Макс, сідаючи на краєчок свого столу. — Власник цього центру мій знайомий. І він саме шукає кондитера, який зміг би спекти декілька сотень смачнющих капкейків для дітей. Я запропонував йому твої десерти. Що скажеш? Впораєшся з таким замовленням?

— Ти серйозно? — Яна округлила очі та трохи відкрила рот від здивування.

— Так! — Макс з посмішкою спостерігав за тим, як обличчя Яни починає сяяти від радості. — Оскільки це так би мовити корпоративне замовлення, я взяв на себе сміливість трохи підняти ціну на твої капкейки. Ми майже про все домовилися, але остаточне рішення за тобою. Що скажеш?