Глава 8.

Ранок наступного дня Яна вирішила присвятити пошуку житла. Поснідавши з Катею та Андрієм, дівчина дістала свій ноутбук та зайнялася переглядом оголошень. Витративши на це дві години та підрахувавши ті гроші, які у неї залишилися, Яна зрозуміла, що орендувати пристойну квартиру у неї не вийде. Але довго залишатися в квартирі Андрія та Каті їй теж не можна — вже через два місяці у них народиться дитина. Тому Яна обрала декілька варіантів квартир за найменшою ціною та домовилася з ріелтором про перегляд. 

Всі квартири виглядали страшненькими, але дівчина розуміла, що інших варіантів у неї немає. Обравши ту квартиру, яка здалася їй найбільш пристойною та дешевою, Яна внесла оплату та забрала ключі. Потім дівчина повернулася до Каті та Андрія та повідомила їм, що знайшла собі житло. Друзі переконували Яну, що вона зовсім не заважає їм, але Яна твердо вирішила переїхати. Андрій допоміг їй перевезти речі, а потім підвіз Яну до кондитерської.

Готуючи десерти разом із Танею, Яна дуже чекала Макса. Сьогодні їй особливо сильно хотілося його побачити. Після розмов з Максом дівчина завжди відчувала, що її настрій поліпшується. Але минула вже шоста година, а Макса все ще не було. Яна вже відпустила Таню додому. Наташа винесла каву та тістечка для компанії молодих дівчат, а потім підійшла до Яни.

— Шкода, що Макса сьогодні не було, — промовила вона до Яни.

— Він серйозна людина, — відповіла Яна. — Мабуть, багато роботи.

— Без нього ви трохи сумні, Яно Вікторівно! — з посмішкою зауважила Наташа.

— Не вигадуй! — відповіла їй Яна. — Просто у мене зараз не найкращий період у житті.

— У вас щось трапилося? — поцікавилася дівчина.

— Вчора ми розійшлися з Олексієм, — тихо промовила Яна.

— Як? У вас же все було добре, — щиро здивувалася Наташа. — Він такий гарний чоловік!

— На те були вагомі причини, — промовила Яна. — Пробач, але я не дуже хочу говорити про це.

— Так, звісно, — кивнула Наташа. — Пробачте, що я почала розпитувати. Яно Вікторівно, я думаю, що ви швидко знайдете собі набагато кращого чоловіка.

— Дякую, — посміхнулася Яна. — На годиннику майже восьма, а наші дівчата вже майже доїли свої десерти. Нам час починати прибирання.

Минуло ще три дні. За цей час Яна зателефонувала своїй мамі та розповіла про те, що пішла від Олексія. Їй хотілося почути від матері слова підтримки, але Анна Григорівна сприйняла цю новину абсолютно інакше.

— От бачиш, доню! — промовила вона. — Якби ти проводила більше часу вдома, а не у своїй кондитерській, то Олексій би не пішов від тебе. Втратила хорошого хлопця!

— Мамо, «Sweet Cake» моя мрія! — заперечила Яна. — А Олексій ніколи не підтримував мене у цьому.

— Твоя мрія не приносить тобі прибутку, тому Олексій і вважає її безглуздою. Мені не подобається, що він привласнив собі твої гроші… Але я в якійсь мірі розумію, чому він почав зустрічатися з іншою дівчиною.

— Ох, мамо, — Яна зітхнула. — Я зателефонувала тобі, щоб отримати підтримку, а ти…

— Доню, ми з татом бажаємо тобі лише добра! — промовила Анна Григорівна. — Але подумай, чи потрібна тобі твоя кондитерська, якщо через неї зруйнувалися твої стосунки з Олексієм? Та й грошей вона не приносить. Щоб вести свій бізнес, потрібен сталевий характер. Ти у нас зовсім не така, дитинко. Може, це просто не твоє?

Поговоривши з матір’ю, дівчина відчула ще більший сум. Яні вже двічі телефонували з автосервісу, вимагаючи оплату за ремонт її машини. Дівчина просила їх почекати ще хоча б тиждень, вона планувала розрахуватися з майстром за цей термін. Макс так і не з’являвся у «Sweet Cake». Він поїхав у відрядження на декілька днів, але Яна не знала про це. Тому з кожним днем вона все більше сумувала.

У першу ж ніч Яна зрозуміла, чому їй вдалося так дешево зняти собі квартиру. Майже щоночі сусіди зверху влаштовували гучні посиденьки з музикою. Нормально спати у таких умовах було майже неможливо, але Яна розуміла, що вибору у неї немає. Не маючи змоги нормально виспатися та переживаючи сильний стрес від розставання з Олексієм, Яна весь час відчувала величезну втому. Дівчата у кондитерській теж помітили, що Яна стала блідою, а під її очима з’явилися темні кола.

На п’ятий день після свого переїзду від Андрія та Каті Яна остаточно засумувала. Хлопець її покинув, бізнес майже не приносить прибутку. Навіть Макс про неї забув, не приїздить вже майже тиждень. На годиннику було вже пів на восьму, тому Сніжана почала прибирати у залі. Закінчивши всі справи, вона зібралася додому та попрощалася з Яною.

Яна хотіла замкнути за Сніжаною двері кондитерської, але не встигла. У сумці задзвонив телефон. Дівчина повернулася за прилавок та дістала телефон з сумки. Номер був не записаний у контактах, але Яна зрозуміла, що телефонують з автосервісу.

— Алло! — промовила вона, взявши слухавку.

— Пані Яно, коли ви нарешті заберете свою машину та заплатите за нашу роботу? — почувся у динаміку роздратований голос майстра.

— Будь ласка, почекайте до наступного тижня, — благально промовила Яна. — Я доплачу за затримку, якщо хочете… Але зараз я не маю змоги розрахуватися з вами.

— А звідки мені знати, що гроші у вас з’являться наступного тижня? — перепитав майстер. — Зробімо так! Якщо ви завтра ж не заберете свою шкарабанку, то ми здамо її на металолом! Хоч так отримаємо наші гроші.