***

А літо пахне малиною

Найсмачніший чай із малинового варення. По суті, це й не чай зовсім, але якщо кілька ложок варення залити окропом, залізти з ногами в старе крісло, накрите картатим пледом, заплющити очі і просто дихати, розумієш — пахне літом. А потім, коли напій трохи охолоне, можна його пити, маленькими ковтками, насолоджуючись кисло-солодким смаком і тим самим ароматом. І зігріватися, всупереч завірюсі, що мчить за вікном.

Напевно, малина зберігає у собі крапельки сонячного тепла.

Ні, Дінка знала, що в малині є різні кислоти, у тому числі і дуже корисна фолієва. І про вітаміни пам'ятала і про залізо із міддю. Але дуже хотілося вірити, що десь серед них загубилося сонячне тепло і що гріє саме воно.

Погода для малинового чаю була найкраща, а варення як на зло закінчилося, і довелося задовольнятися звичайним зеленим чаєм з жасмином.

Дінка сумно зітхнула, поправила зачіску і вирушила у ванну. Була в неї невиразна надія, що поломка пральної машини наснилася. Не може так бути, щоб усе відразу. Машина зламалася, варення закінчилося, погода зіпсувалася, а до Нового року лише кілька днів.

Надія себе не виправдала.

Зітхнувши над помічницею та згадавши розповіді подруги про те, що простіше купити щось нове, ніж ремонтувати старе, дівчина вирішила не гаяти часу. Чим швидше щось знайдеш, тим швидше його купиш. На вулицю йти не хотілося, погода переважувала яскраву рекламу про передноворічні знижки, що рясніла у вітринах магазинів. А в інтернеті можна знайти будь-що.

***

«…І суперприз від Санти! Виконання заповітних бажань!».

— Хм, — недовірливо сказала Дінка.

Усі обіцяють автомобілі, путівки на гірськолижні курорти та інші блага. А ці на бажання замахнулися. А раптом вона виграє та попросить принца на білому коні? Де вони його шукатимуть?

У виконання бажань Дінка, звичайно, не вірила. Але модель пральної машини була підходяща, ціна влаштовувала, доставка та підключення безкоштовні. Чому б і не взяти участь у розіграші, якщо продавцям техніки так хочеться?

Дівчина зітхнула і рішуче взялася за оформлення замовлення.

***

Малинового варення у магазині не виявилося. Точніше, воно було, але виглядало так, що навіть наївніша, ніж Дінка, дівчина засумнівалася б у його натуральності та корисності. Довелося брати апельсини. Вони якраз були красиві, великі та ароматні. По дорозі до каси дівчина схопила з полиць чотири ялинкові кульки яскраво-синього кольору з намальованими котячими мордочками. Шоколадного Діда Мороза для сусідської дівчинки. І магніт на холодильник — кошеня у червоній шапці та з подарунком, упакованим у коробку, у лапках.

Настрій ці знахідки покращили, і з магазину Дінка виходила посміхаючись. Вона усміхалася всьому. Підталому снігу, припаркованим на тротуарі машинам і дівчинці, яка голосно вимагала ляльку.

А потім пішов град. Кольоровий. Причому падали градини тільки на Дінку. Відскакували від її голови та плечей. З шерехом обсипалися біля ніг, поспішали розкотитися в різні боки. Дівчина завмерла, не знаючи куди бігти і дивуючись різнобарвному граду серед зими. І лише за деякий час зрозуміла, що різнокольорові горошини зовсім не град. Це жуйки. Такі, про дощ з яких вона мріяла у дитинстві.

— Оце так, — сказала Дінка, коли жуйко-дощ закінчився.

Настрій, на диво, ще покращав. Здавалося, що сталося якесь маленьке диво, хоча, швидше за все, кольорові горошини розсипала з балкона пустотлива дитина. Але ж Новий Рік близько, саме час для чудес.

Дівчина посміхнулася манекену у вітрині і бадьоро пішла далі.

Десь на межі слуху дзвеніли дзвіночки. Сніг розцвітав яскравими фарбами гірлянд і, здавалося, з нього вилітають метелики. Все було просто чудово.

А потім тротуар під ногами перетворився на кригу, і дівчина, пискнувши, впала. Апельсини розкотилися в різні боки, хтось голосно і прикро засміявся, чиїсь руки почали піднімати. І Дінка відчула, що зараз розплачеться. Ось чому, варто тільки себе відпустити, обов'язково відбувається якась лихо?

Ковзанка вражала. Здавалося, якийсь недоброзичливець спеціально залив метрів десять тротуару, а потім ще й відполірував лід. Пішоходи йшли акуратно, дехто ковзав, інші пересувалися під стіною будинку, спираючись на неї рукою.

— Дивно, — прошепотіла Дінка.

Подякувала хлопчику, що зібрав апельсини, і пішла далі, дивлячись під ноги. Зима не та пора року, коли можна безтурботно милуватися краєвидами. Особливо у місті.

Але чуда, що розлетілося різнокольоровими уламками, було шкода.

І дуже хотілося малинового чаю. Вдихнути аромат літа та помріяти.

***

— Дівчино, ну де ви бродите? — обурено спитала огрядна тітка, що зустріла Дінку біля дверей до її квартири.

Сектантка – вирішила господиня квартири. Або продавчиня парфумів невідомої фірми. Вираз обличчя такий, відповідний.

— Я вам золоту рибку принесла! — радісно вигукнула тітка. — Продам майже безкоштовно.

Думка на рахунок тітка одразу і кардинально змінилася.

Божевільна!

Дінка згадала, що божевільних краще не злити. Тужливо подивилася на сходи, якими в разі чого летіти довго і погодилася купити рибку. Після чого і стала володаркою круглого акваріума.

Тітка в ту ж мить спритно рвонула вниз, наче боялася, що рибку їй повернуть. А Дінка залишилася розмірковувати, як відчинити двері, якщо руки зайняті. Ні акваріум, ні пакет упускати не хотілося. Довелося присідати, акуратно опускати на підлогу ношу, шукати в сумочці ключі.

І мріяти про малинове варення.

***

Золота рибка виявилася звичайним вуалехвостом-переростком. Вона відкривала і затуляла рота, наче лаялася, ворушила хвостом і дивилася на Дінку крізь стінку акваріума. Не найгірше придбання. Хоч би гарне.

— Ну, — сказав хтось за спиною, варто було Дінці відвернутися.

— Що?

Дівчина подивилася на стіл, на вуалехвоста, на годинник. Нікого здатного заговорити не виявила.