Нові знайомства приносять нові враження

Вечірка в самому розпалі. Навколо розігріті тіла, у кожного з них своя атмосфера.

Тільки Хьонджін тут почувається чужим. У нього немає компанії, і він не хоче її шукати. Чому? Незацікавлений. Таку відповідь отримав би кожен, хто вирішив би запитати це у нього. Та Джіну цікаво спостерігати за людьми. Ось ця пара дівчат так мило спілкуються, хвилина і вже цілуються. Він би намалював їх, якби мав поруч папір і олівець. Хлопцю подобається зображати людей, коли вони поводяться максимально природньо. Він вважає, що такі картини кращі. Юнак важко видихає відводячи погляд від солодкої парочки.

 Насправді Хван теж хотів би тусуватись з іншими, але елементарно не знав як, а запитати він соромився. Хоч його одногрупники вважали, що Джін надто гордий для цього. 

- Може взяти, чогось випити, і тоді все стане краще? - питає сам у себе юнак. Та глибоко в душі знає, що алкоголь ніяк йому не допоможе. Тому він залишається на місці потягуючи свою безалкогольну текілу. Через кілька годин цей балаган закінчиться, а Хьонджін знову нічого не запам'ятає з цього вечора. Все таке однакове, що аж нудить, але чомусь він продовжує ходити на кожну вечірку. Можливо він щось шукає, або когось.

Музика на хвилинку затихає і серед гулу голосів лунає тихий але привабливий баритон

- Можна запросити вас на танець? - він простягає руку, та чекає на відповідь, а в Хьонджіна перехоплює подих. Хлопець не знає, що відповісти. На них зосереджуються кілька зацікавлених поглядів, під якими Хван червоніє. Він піднімає погляд на брюнета, що звабливо усміхається і багряніє ще більше.

- Вибачте... але я не вмію, - бурмоче собі під носа Хван, а усмішка незнайомця стає ширшою

- Не хвилюйтесь, я теж, але ми можемо придумати щось разом, - він підморгує юнаку, і той вкладає свої тонкі пальці в долоню незнайомця. Лунає повільна музика і зал разом з ними заповнюють інші пари. Хьонджін чомусь не може відірвати погляду від цього хлопця. В нього неймовірна фігура, доволі привабливе обличчя і сильні руки. Він був нижчим за Джіна, але це відчувалось так в біса правильно, що це налякало юнака. Та блондин просто відмахнувся.

Гаряча долоня незнайомця обпікала навіть через футболку. Але йому не було не комфортно, навпаки хотілося щоб цей брюнет торкався його.

- Як вас звати? - все ж вирішує запитати Хван. Йому справді цікаво, можливо вони могли б подружитись.

- Чанбін, а ви Хьонджін так? - в нього занадто хитрий погляд, що трохи бентежить хлопця

- Та-так, - починає заікатись юнак, і випадково стає Со на ногу, - Ой пробачте! Звідки ви знаєте моє ім'я?

- Ви буквально зірка свого факультету. Ваші роботи завжди займають перші місця на найрізноманітніших конкурсах, а ви сам доволі скромний і не говіркий, я якщо чесно думав, що ви не погодитесь на мою пропозицію, але вдача мені усміхнулась, - швидко тараторить Со, а Джін намагається вловити хід і логіку його думок.

- Давай перейдемо спочатку на ти. Бо в мене складається враження, що я старий дід, - хлопець сміється, - То ти мій прихильник?

- Ну ні, - Чанбін надуває губи, - Я шанувальник твоєї творчості, а це велика різниця.

- А й справді. Ти напевно один з небагатьох кому подобається моя творчість, а не обличчя, - Хван трохи ніяковіє

- Ну було б гріхом сказати, що ти непривабливий, - він притягує парубка до себе, та різко збільшує дистанцію між ними до допустимої норми. На цьому моменті закінчується мелодія, і Чанбін цілує руку Хьонджіна на прощання. - Давай зустрінемось ще колись...

- Як йтиме дощ? - з усмішкою перебиває його Хьонджін 

- Давай зустрінемось у будь-яку погоду, - Со усміхається, у відповідь, - Мені вже час, було приємно з тобою познайомитись і потанцювати, - він махає на прощання та тікає

- А... - не встигає запитати Хьонджін. В них ж немає жодного контакту один з одним. Він був таким засмученим, що до кінця вечірки сидів чорніший за хмару.

Наступного ранку, пари йшли своєю чергою. Студенти були стомлені від того, що був понеділок, а Хван не міг перестати думати про Чанбіна. Останнє заняття добігло до кінця і юнак плететься з аудиторії разом з іншими, та несподівано натикається на руки, що тримають два стаканчики з кавою

- Можна тебе пригостити? - та сама хитра усмішка, і Хьонджін не може сказати ні.