Глава 18

  Вранці, Лагоду я зустріла на стоянці. Й потому, як він агресивно догризав сірника стало ясно, що він не просто так, а до мене. Внутрішньо я вже здригнулася від перспектив якими мене зараз порадує цей затятий професіонал. Віщую, що зараз буде якась халепа. Та, що ж мене так радісні новини не поспішають тішити? А як якась фігня, то все до мене. Але гаразд, це все одно не перший раз, коли в моєму житті виникають труднощі. І я їх зустріну з гідністю. Людський дух майже неможливо вбити. Воля. У мене є воля.

- Нам треба поговорити, - глухо прозвучав його голос.

Обвела його поглядом. Блідий, неголений з темними колами під очима. Та ЩО там такого трапилося вже?

- Ходімо, - позвала його за собою.

Щоб там не трапилося я знайду цьому рішення. Криза – це не кінець світу. Й абсолютно хорошого або поганого у світі не буває. Й насправді ми самі фарбуємо відношення до ситуації в чорні чи рожеві фарби. Усе тимчасове. Й, щоб не трапилося, воно вічно не триває. І життя після цього продовжується.

З оптимістичними навіюваннями я дійшла до кабінету. Потягнула ще час на те, щоб зняти пальто й сісти за стіл. Видихнула.

- Розповідай, - дала я добро Лагоді.

Він все ж відлип від дверей, пройшовся й сів у крісло навпроти мене. Зняв кепку з голови. Пожмакав її. Потер обличчя. Видихнув й підняв на мене погляд.

- Виникла проблема з постачанням добрив. Ми оплатили за добрива, а їх постачальник зник. Усі телефони вимкнені. На місці реєстрації їх немає й ніколи не було. Схоже, що ці ділки зникли з нашими грошима, - вивалив він на мене проблему.

- Ми раніше з цією компанією не працювали? – перепитала я, згадуючи підписаний договір.

- Ні! У них була хороша пропозиція і я обрав їх з поміж наших постачальників. А це все виявилося фікція…- зблід він ще більше.

- Але ж ми й договір підписали та перевірили компанію в ЄДР, як таке може бути? – буркнула я, вже цілком здогадуючись, як таке може бути. А ще гірше мені стало від усвідомлення, що на оплату того рахунку пішла не тисяча гривень, чи навіть десятки тисяч…

- Ф-фф! – засичала я від усвідомлення дупи, яка намалювалася.

- Це я обрав цього постачальника, - продовжив каятися Лагода. – В цьому є і моя провина. Ціни на добрива зросли, а в цих була найнижча пропозиція…- здавлено мовив він.

Крізь марево свіжоспечених проблем, дзвінковим сполохом долетіло надсадне дихання Лагоди. І я відірвалася від споглядання проблем й поглянула на Андрія. Таким я його ще не бачила. Його губи побілілі, надривно дихає й похмуро втикає в одну точку. І його стан налякав мене більше, аніж втрата кількох сотень тисяч гривень. Підірвалася з місця й набрала йому води в склянку. Перенишпорила сумку й дістала звідки пачку з заспокійливими пігулками. Видавила кілька на долоні.

- Тримай. Пий! – вимогливо простягнула йому пігулки разом з водою.

- Що це? – покосився він на пігулки в моїй руці.

- Заспокійливі. Бери.

- Мені не треба.

- Це чудово. Тоді зроби мені ласку й прийми ці пігулки. Просто повір мені.

Він вагався. А я продовжувала на нього дивитися. Й пігулку він таки взяв, ковтнув й запив її водою.    

- Андрію, ти виконав свою роботу. Ти обрав компанію на ринку, яка запропонувала найвигіднішу пропозицію. Твоєї вини в цьому, що компанія виявилася недобросовісною, немає. Це всього лише гроші. Кінця світу немає. Й зараз потрібно зібратися й подумати, що робити далі. У нас є проблема з постачальником, проблема знайти кошти на закупівлю добрив й проблема швидко знайти нового постачальника добрив. В поліцію звертатися немає сенсу. Ймовірніше звернутися до суду, але наші суди такі моторні, що на це можуть піти роки в прямому сенсі слова. Хоча зараз ми це вияснимо. Де договір, рахунок та платіжка?

- Тримай! – поклав він на стіл усі запрошені документи.

- Чудово!

І я набрала один знайомий номер. Чим довше живеш, тим більший у тебе список контактів. Й серед них траплялися доволі неоднозначні особи. Власне до одного такого цікавого чоловіка я й телефонувала. Проблема ж шахрайства не нова. В Україні є навіть свій топ видів шахрайства: незаконне привласнення майна, хабарництво та корупція, шахрайство з боку клієнтів, кіберзлочини та шахрайство у закупівлях. І за час своєї роботи на посаді аудитора я мала з таким досвід.

- Куди ти дзвониш? – мотнув він головою на телефон в моїх руках.

- Тшш, - шикнула я на нього. – Зараз дізнаємося, що робити далі.

- Килино Іванівно! Невже ви? – радісно пробасили мені в трубку.

- Вітання, Сергію В’ячеславовичу! Таки я. І у мене до вас шкурне запитання. Так трапилося, що я зараз виконавець обов’язків директора в компанії мого батька.

- Так, я чув, що трапилося. Прийміть мої щирі співчуття!

- Дякую!

- І що трапилося? – поцікавився він.

- Прикра річ, з якими ви працюєте. Оплатили рахунок на сотні тисяч гривень й постачальник зник. Можете порадити, які мають бути мої подальші дії?

- Як оплату проводили? – увімкнув він професіонала.