Глава 5

  В голові тиснява від думок. Життя видається однією суцільною проблемою. Невпевненість догризає голодним вовком. Хвилювання взяло нову висоту й вже знаходиться на одинці з небом. Здоровий глузд, радить заспокоїтися, та хто ж його слухає…Я влізла в те, в чому я розбираюсь приблизно, як корова у політичній ситуації… Як Дамоклів меч, наді мною висить БОРГ…Як собака до будки, я прив’язана до Тимофія…В мене безсоння, проблеми з нервами, проблеми з їжею, проблеми з життям. І я не можу піти на дно й потягнути усіх за собою…Просто не можу. То не варіант.

  Й мене чекає зустріч з Северином. І чого батько взяв в борг саме у Вишневських, а не в когось іншого? Бо він точно не думав, про моє перше нещасне кохання. Й що через роки мені, за таких прикрих обставин, доведеться з ним зустрітися. І гарно було б у себе запитати, а чого я так про це переймаюсь? Чого моя пам'ять залізла у події давно минулих днів й ретельно струшуючи пилюку з поличок виволікає на світ божий все те, що я так старанно не чіпала?

  З Северином ми познайомилися, коли його батьки переїхали жити у наше містечко й він прийшов до нас в одинадцятий клас. Свій перший навчальний тиждень я пропустила, оскільки допомагала батькові в ангарі, мене чудно продуло і я злягла на два тижні. Тож, в школу я прийшла, коли Северин уже заробив авторитет ліпшого хлопця. Хлопці поспішали влитися в ряди його друзів, дівчата млосно кліпали оченята, мріючи, що саме ВОНА стане для нього музою, мрією й тією єдиною яка займе місце в його серці.

  На першій же перерві цей стильний хлоп’яга підійшов до моєї парти.

- І хто так познущався з твого імені? - весело блиснув він зубами.

- Це каже хлопець з іменем Северин? - хмикнула я.

- Злючка-заучка.

- Я не заучка, я просто умію користуватися своїм мозком. А чим ти можеш похвалитися?

- Я класний в сексі, - млосно прошепотів він до мене.

Я прижмурила очі й обвела його прискіпливим поглядом.

- Не густо. З 15 до 30 років - вік гормональних вибухів, коли важлива кількість, а не якість. В 30-40 років чоловіки сексом займають уже значно рідше. В 40-50 років… Ну далі ти зрозумів?

- Гм! А ти така гостренька на язик. Думаю, що з тобою нудно не буде. 

Й він взяв свій наплічник й вмостився поряд мене. Тільки й перевела на нього свій здивований погляд.

  Уже на хімії він показав, що таки класний він не тільки в сексі. І між нами розпочалося змагання. Він наче дражнив мене й отримував задоволення, коли я приймала його виклик. Проте, на уроках стало весело. Бо ж тепер ще доводилося займатися додатково, аби не посоромитися перед цим хлопаком.

   У нього було все. Він легко довів, що він найкращий учень і його усі обожнювали. Мене ж просто не чіпали, але і не любили. Хоча, коли в 10 клас до нас прийшла вчитися дівчина з сусіднього села у яких 9-річна школа була, то от її цькували. Більше ніж місяць ця дитина у нас не протрималася. Вчителі вдавали, що вони нічого не бачать й навіть жодного разу не втрутилися у ситуацію. Хоча переломити її вони могли…

  А Северин все продовжував біля мене барвінком витись й на перервах він все частіше втягував мене в орбіту свого обожнювання, начисто не звертаючи увагу на усі мої спроби його проігнорувати. Тепер куди я не піду, кругом є Северин. І я б уже запідозрила у ньому романтичні почуття…але він про це мовчав. А мені було майже 16…а цей криворукий Купідон все ніяк не міг влучити стрілою кохання. А у всіх довкола було кохання. Навіть у кривозубої Олени було кохання. Я вже мовчу про зіроньку нашого класу красуню Аліну. У неї те кохання мало не кожних пів року траплялося. І всі мило червоніли, фарбували губи й очікували своїх кавалерів, щоб гайнути з ними на танці. Й довкола Северина цих юних і прекрасних створінь було як метеликів біля світла.

   А потім була поїздка на олімпіаду. Ну як це було в нашому випадку. Ми виграли районну олімпіаду й нас посилали в область. Для цього нам навіть виділили старий УАЗ-469. І ми поїхали….і зламалися за якихось кілометрів шістдесят від нашого містечка. Й ми залишилися в лютий мороз в машині, яка не заводилася. Тепло там не було зовсім. Й нашим порятунком зайнявся Северин. Він видзвонив свого батька й той приїхав та забрав нас. Мене навіть додому завезли. Після цього Северин розпочав проводити мене додому. Спочатку йому вкрай знадобилася моя енциклопедія з географії. Й він провів мене додому й взяв книгу. Потім провів додому й відніс книгу, бо вона важка, а дівчаткам негоже таке тягати. Потім у нас бачили скажену собаку і тепер уже він не міг дозволити, щоб з ЙОГО злюкою щось трапилося. І на всілякі новорічні масові святкування ми вже теж пішли разом, хоча я нікуди не збиралася йти.

    Він постійно зі мною. То обійме, а я просто ненавиділа, коли він мене за шию обіймав, то наче випадково до руки чи коліна доторкнеться. І це біля нього постійно крутиться купка дівчат…А він такий з усіма милий, чарівний. Й, здається, що те криворуке падло таки вцілило й то була явно з дефектом стріла. Бо, як він міг попасти в цього мазунчика? І це була катастрофа!!! Але Северин продовжував кружляти тільки довкола мене. Вже й чутки пішли про мене, ніби я йому всю душу витягнула.

   А потім, погожого весняного вечора, ми мали погуляти. І я переміряла весь одяг, бо мені хотілося йому подобатися. Зупинилася на платті. Такому ніжно-блакитному з квітами. Я навіть помучилася, але заплела дві складні коси. І сама собі тоді здавалася просто лялечкою.