808
808
Во дні чергового царя,
За Україну воювали,
І як один усім народом стали,
проти лютневої навали,
І говорили правильні слова…
Та час повзучою рукою,
Вбиває все, й не до покою.
Літає смерть над головою -
Вісімсот восьмий день війни.
І вже немає юродивих,
І не залишилось сміливих,
І в тих лісах, колись цнотливих,
Ходити за-бо-ро-не-но.
А той народ, колись єдиний,
Тепер один в усьому винний,
І з європейської родини,
Йтиме він один на смерть.
Не дочекались Вашингтона,
З новим і праведним законом,
Для нього стали полігоном,
Прости, Тарасе, все було дарма.
Не обнялись брати твої і сестри -
дарма просив, дарма благав,
Ти б й зараз їх усіх впізнав,
І слова б ті самі їм казав,
Але… не допомогло б.
Бо грязь Москви, варшавське сміття - їхні пани,
Посивілі патріоти, псевдогетьмани,
Ми самІ в ті сАмі ліземо кайдани,
За двісті років ніц не віднайшли.
Революція гідності, нова українська надія,
Європа, безпідставна наївная мрія,
Корупція, лютий, злочинна атака росії.
Тривога. Війна. Дитина щосили втікає,
Минуле було. Майбутнього, боюся, немає.
Відредаговано: 02.07.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
