ГЛАВА 17

Меліса.

Все сталося так швидко, що я сама нічого не зрозуміла,  прийшла до тями коли лежала в його палких обіймах, але таких рідних і таких теплих. Це було так... Наче це все правильно, ніби так і має бути, ніби так було завжди, ніби це водночас і сон і реаьність. І я запитала:

- що тепер буде Лео?

- Ти про що мила?

- Ну, зі мною, що тепер буде? Коли всі дізнаються про мене і нас з тобою, і про те зо ми зробили.

- все буде добре Мел, я обіцяю!

- Лео я .. Я не знаю.

- тебе ніхто не чіпатиме, і не скривдить, я не дозволю…. У нас у вампірів, є правило, якщо жінка належить одному вампіру, інші її не мають права ображати чи зачепити…  інакше її обранець може убити кривдника, і за це йому нічого не буде

- я дуже хочу тобі вірити Лео... правда...

- Так вір.

- це складно Лео ... я ...

- Знаю, малятко, знаю, тобі потрібен час, і я тебе не кваплю ...часу у нас с тобою ціла вічність

- Дякую…

- У нас як ні як попереду ціла вічність а це повір дуже довго, і на її буде більше ніж досить.

- ага, якщо когось із нас раніше не вб'ють…

- Так, але я цього не дозволю!

- ох, Лео….

- що?

- не обіцяй те що не можливе..

- а я обіцяю тому що я зроблю для цього все!

- чесно?

- так Мел..

- гаразд..

- а тепер все спи, мила ...

- гаразд..

І він мене поцілував, і я справді заснула в його обіймах, і спала пречудово немов немовля. Такс покійно  я вже давно не спала, а особливо Після Ковідоса мене ще й кошмар мучили, але сьогодні все було чудово і спокійно як ніколи, і мене це радувало.

Вранці я прокинулася знову сама, і це було не дивно, він завжди так робив, чому не знаю. Озирнулась, подивилася його і справді, немає в кімнаті, і мабуть давно. І тут біля себе знайшла одну красиву велику темну червону троянду і записку. От романтик хрінів. Що ж троянда була справді дивовижна і моя улюблена.  Що ж початок для закладення своєї вини він зробив, значить не все так погано.

І я вирішила прочитатизаписку.

- «Дорога та кохана моя вампірша, вибач, що залишив одну, але я був змушений піти, справи. Весь день у твоєму розпорядженні, хочеш, дзвони Айві, вона допоможе провести тобі цей день, до Ліліани сьогодні не йди, я сказав, що тебе не буде. На вечір планів не плануй, увечері ти моя, аж до ранку, і заперечень я не прийму. До вечора моя принцеса…

І Підпис Лео…»

Господи, і це я маю вічність терпіти? Ах, втім, я й не проти, це навіть мило особливо з його сторони, а головне приємно, цікаво на що він ще спроможний? Мабуть час покаже.

Далі я встала пішла у ванну, прийняла душ, привела себе в порядок, сьогодні вирішила вдягнути: сині джинси, і до них таку ж вільну напівпрозору блузку, без рукавів, взула чорні туфлі на шпильці, волосся зібрала у високий хвіст і, взявши телефон , Подивилася, був уже майже опівдні, і вирішила спуститися вниз. Там було тихо, побачила тільки Грету, і вона сказала:

- Доброго ранку, мадам.

- Доброго ранку Грета, але це вже не ранок.

- знаю, міс Мелісса…

- Скажи, а Лео давно пішов?

- так ... дуже рано, кілька годин тому ... Вас сказав не турбувати поки ви самі не спуститеся ...

- ох…. ясно, значить я в домі одна, так?

- так мадам….

- прекрасно….

І що мені робити в цьому величезному будинку, га?

- якщо ви щось хочете тільки скажіть…може щось  поїсти, наприклад…

- Так, Грета, я б випила каву з чимось солодким...

- Так, звичайно, мадам, я все зроблю, можете чекати у вітальні.

- Ні, Грето, я прийду на кухню!

- як скажіть.

І вона пішла. Я ж пішла до вікна, подивитися на той краєвид, все було так гарно, купа квітів, великі дерева, кущі, сад, це так дивно бути тут, і не вірилося, що тепер я все це бачитиму щодня. І що тепер моє життя зовсім інше. Я наче померла і народилася наново. Хоча частково так і було, я померла як людина, і тепер я безсмертна. І тут я почула:

- подобається пейзаж, правда, красиво, а Мел??

Ох, який знайомий голос, я обернулася і побачила Айві, як завжди усміхнену і гарну, я посміхнулась і відповіла:

- Так…. привіт Айві…

- Привіт Мел, як ти?

- нормально а ти?

- Так, як завжди, нормально Мел ... ну як для такого старого вампіра на кшталт мене ... - Сміючись, сказала вона

- Тебе Лео, що до мене прислав? Як няньку на сьогодні?