ГЛАВА 13

Меліса.

Спала я чудово, як мертва, хоч технічно я така і є. Я може ще б спала, але мене розбудив сильний і напористий стукіт у двері. Господи кого принесло так рано! Я вирішила ігнорувати, але стукіт продовжувався. Блін, добре зараз відкрию! Коли я відкрила, то офігіла:

- Лео??? Що ти тут робиш? Зараз же ранок!

Але він на мене так дивився, що мені стало страшно і нервово проковтнула, потім він без слів на мене накинувся з поцілунком. О, це було щось. На що я змогла лише сказати:

- Лео…

І він, правда, відсторонився і сказав:

- Впустиш чи ні, але я все одно увійду Мел!

- ніби я цього не знаю!

- молодець..

- а що тут такого тебе ж ніщо не зупинить..

Він усміхнувся і увійшов усередину, я зачинила за ним двері та пішла за ним у вітальню. Там сказала:

- Ти мені не відповів Лео!

- ах, так, я тобі не сказав, але вампіри можуть бути на сонці.

- Так?!

- так, це нас не вбиває, а робить дуже слабкими.

- добре…

- До речі виглядаєш дуже спокусливо Мел.

- Ворен на секс навіть не сподівайся!

- І чому це моя маленька вампірша?

- тому що я не хочу!

- брешеш ... ой як брешеш, моя маленька дівчинка ..

І швидко опинився біля мене і став мене цілувати,  тай так що це було навіть боляче, на що закричала:

- Ворен!

- Так моя маленька вампірша?

- ти хворий!

- знаю...

І взяв і кинув мене на диван, навалився зверху і почав цілувати, а руками досліджуючи моє тіло, яке вже ніби горіло від його дотиків. Я дуже хотіла більшого, але мій здоровий глузд переміг, і я його силою штовхнула і він, опинившись на підлозі, сказав:

- Хмм ... не думав що ти така сильна ...

- я теж..

- що ж добре, нехай буде так, не хочеш, я не наполягатиму.

- дякую що зрозумів.

- Звичайно, Мел, я ж не якийсь там нелюд, я хоч і вампір але почуття у мене є, і я поважаю бажання якщо відповідь Ні

- дякую..

І він встав, підійшов, сів поруч, швидко мене цмокнув і сказав:

- Мел

- Що?

- знаєш я мабуть вже не зможу без тебе.

- Що?

- Кажу, я не можу без тебе дурненька, ти мені потрібна весь час, і вдень і вночі, особливо вночі!

І притис мене міцніше до себе.

- Лео ти розумієш це все не правильно!

- начхати Мел! Віриш чи ні, але я в тебе закоханий і, враховуючи, що ти тепер теж вампір я не бачу перешкоди, щоб нам  бути разом.

- А я бачу! Лео ми зовсім різні!

- так навіть краще... що різні...

- Але ми не підходимо один одному.

- Ще й як підходимо!

- Але ми не можемо Лео!

- Можемо! Я не бачу причин проти!

- а я бачу!

- Так? тоді здивуй ними моя маленька

– це Рональд Ковідос!

- Добре, згоден, переконала, тоді давай так моя маленька, як тільки ми розберемося з Рональдом, ти будеш моєю, вся і назавжди!

- це факт чи питання?

- швидше за твердження моя мила ...

- Що ж побачимо Лео ... побачимо ...

І тут знову дзвінок у двері. Дивно, але я нікого не чекала. І він спитав, то чого я й чекала:

- Ти когось чекаєш Мел?

- Ні, не чекаю!

- Тоді хто це?

- Звідки мені знати Лео!

- Тоді йди і подивися хто це!

- Гаразд….

І я пішла, але коли там я побачила, ЙОГО була шокована. Там був той, на кого я не чекала і той,  кого Воренові не варто бачити, як і йому Ворена. І він сказав:

- Привіт Мелісса!

- ем.. привітик..