ГЛАВА 12

Меліса.

І так одягнувшись у чорні джинси, сіру майку та червоний шкіряний піджак, чорні балетки, я викликала таксі, і стала чекати на вулиці, і коли воно приїхало, сказавши адресу, і ми поїхали.

І ось я приїхала на місце призначення, і, вийшовши з таксі, я стояла біля його будинку. Чомусь навіть хвилювалася дуже, не знала, що і як скажу, чи прийме він мене і чи буде взагалі мені радий. Ох, скільки питань та нуль відповідей, просто шикарно!

І тут я побачила, як до будинку під'їхала темна машина, і з неї вийшов Лео, такий же гарний, як завжди, у своєму чорному костюмі, а була, не була! І я швидко пішла в його бік і, коли він був біля дверей, я крикнула:

- Лео!

Він ставав, мабуть думав, почулося, але потім розвернувся і подивився в мій бік і побачивши мене сказав:

- Мелісса?

- так я..

- Що .. Що ти тут робиш!?

- Нам треба поговорити Лео!

- про що?

– це розмова не для вулиці!

- Мелісса ти не повинна тут бути! Це небезпечно!

- Чому?!

- просто повір мені..

- це через погрози Рональда Ковідоса?

- Що? Ти знаєш? Але як??!!

- При всіх я тобі нічого пояснювати не буду!

- Гаразд, пішли до мого кабінету!

- Ну, ось інша справа! Так би й одразу!

І ми пішли в будинок потім до його кабінету. Туди я знала дуже добре дорогу. Він мовчки відчинив двері до кабінету, там було, як і тоді напівтемно, але то нічого я навіть вже звикла. Я ввійшла першою, він, за мною зачинивши двері,  ще й на замок, сказав:

- і так Мелісса…

- що?

Я зупинилася за метр від нього, він підійшов, обійняв ззаду за плечі,  так сильно у мене одразу побігли мурашки по шкірі, і я відчула його гаряче дихання на своїй шиї. Від його дотику в мене напружилися всі м'язи на тілі, по шкірі пішли мурашки, як маленькі розряди струму. Господи, як же він на мене діє, мені   аж страшно від цього. Далі він нічого не сказав, тільки розвернув мене до себе обличчям, і за секунду я виявилася притиснутою спиною до дверей всім його тілом, ну а що він вампір і для нього така швидкість нормально, і він вп'явся в мої губи пристрасним поцілунком, так мене ще ніхто й ніколи не цілував. Так тривало, не знаю навіть скільки. І я розуміла якщо це не зупинити зараз, то тоді… тоді я здамся і все закінчиться у його ліжку, якщо звичайно не тут.

А це не те, чого я зараз хочу. Ні, я, звичайно, хочу цього, але зараз, сьогодні я прийшла за іншим, і я примушу його мене вислухати! І відірвалася від нього, я поклала свою руку йому на груди, і одним рухом з усієї сили відштовхнула, він з розчаруванням глянув на мене і сказав:

- Чому?

- Лео нам потрібно поговорити, це важливо, я ж для цього сюди і прийшла, ризикуючи всім

- гаразд...

І він відійшов, потім сів на своє крісло за столом і сказав:

- Тоді кажи!

- Чому .. Чому ти про мене забув? Ще й так просто

- я не забув Мел…. І навіть якщо захочу то не зможу..

- тоді чому? Чому залишив одну? Нічого навіть не пояснивши? Чому?чому не шукав, не дзвонив і не писав?

- Мел.. повір, це заради твоєї ж безпеки, повір, за інших обставин я б цього не зробив би ніколи! Не дозволив би тобі просто так піти від мене! Не віддав би тебе іншому!

- це все Ковідос так? його погрози?

- Так. Але як ти знаєш?

- якщо скажу то тобі це не сподобається Лео...

- Кажи Мелісса! Я вже починаю хвилюватися і злитися, а ти знаєш, що буде, коли я злий!

- знаю…

І я сіла на стілець поруч зі столом і почала:

- Тиждень тому він мене викрав.. .і..

- Що??! Чому ти не сказала?

- Ох, просто слухай!

- Гаразд, продовжуй! – крізь зуби сказав Лео

- Так він мене викрав, але не зачепив, він мені нічого не робив, тільки все розповів, абсолютно все Лео.

- Що означає все?

- про ваше минуле, його сестру, і те, що це він мене отруїв і навіщо, і навіть про те, що це він тебе змусив мене залишити!

- ох, паскуда я його вб'ю!