ГЛАВА 11

Меліса.

Минуло кілька днів, а точніше три. Ставало все ближче до того, коли мене знову викличе Рональд, і що я йому скажу? Я й досі не хочу шкодити Лео.

І думаю, треба буде йому якось повідомити про це. Але рано чи пізно Рональд дізнається, що я не людина. Та й як не дивно не повністю вампір, ну якщо бути точніше, все як у них, крім спраги крові та страху сонця.

Я досі ще не звикла, що я більше не така як усі. Але вибору немає, тож доведеться. На роботі мене ніхто не чіпав, та я всіх по можливості уникала. І ось настав вечір час додому.

Сьогодні я, чомусь вирішила пройтися через парк, та був магазинчик, вирішила, заскочу куплю там солодощів і додому. Але все сталося не так, як я планувала. За метр до магазину я побачила як якийсь ублюдок, і я підозрювала вампір,  напав на хлопця років так 16.

І я вирішила втрутитися, погеройствувати, хоча воно мені треба було? Ну, дурепа, ну що вдієш! Уявила себе безстрашною, хоча такою я зовсім не була.

І підійшла ближче, кинула в нього каменем, щоб відволікти і дати малому час втекти, а сама сказала:

- Ану відвали від дитини!

- Як ти посміла мені перешкодити дрібна погань!

Хлопець, звісно, зрозумів усе і рвонув звідти. А цей рушив до мене. І повалив мене на землю, я ж відбувалася, як могла навіть його відкинула від себе, на що він сказав:

- ах, ти ж дрібна дрань! Будеш тепер моєю вечерею лялечко замість того хлопця!

- ага, хрін тобі вампірюга!

Вдарила його в живіт, вирвавшись, побігла вперед знайти, чим його вирубати, але він напав ззаду на мене і штовхнув у дерево, бо це було боляче, і був такий хруст ніби в мене ребро зламалося, хоча сподіваюся що ні. Але зібравшись з силами я встала і сперлася на дерево, а він тільки дивився на мене своїми червоними очима. От чорт, як усе болить, це просто жаливо.

Потім цей виродок знову кинувся до мене з ножем! Неначе мене цим можна вбити! Вбити ні, як і його ні, але поранити так! І я, намагаючись втекти, сховалася за деревом, але він наздогнав мене і знайшов за лічені секунди.

Схопивши мене за горло він ударив ножем у живіт, ах.. це було боляче і пішла кров, я зрозуміла, що сил у мене залишилося небагато, потім впавши на коліна, він взяв і головою вдарив мене об дерево, на яке я спиралася, і тут я просто знепритомніла.

Кевін.

Я сидячи в своїй машину був злий, що мій племінник Том мене розвів на похід у такий час у магазин, ще й сам пішов у середину, от малий пакосник!

Потрібно буде поговорити з братом хай із сином, серйозно поговорить про його поведінку. Я залишився в машині чекати його тут  згодом пролунав дзвінок, я глянув, це був Том, і я відповів:

- Том ти вже закінчив? Все взяв, що хотів? Що дорога потрібна щоб донести все це?

- тут така справа..

- та що таке?

- Дядько Кевін ти потрібен тут, терміново.. потрібна твоя допомога я сам не впораюся..

- Що сталося Том?

- Тут дівчина ..... На неї напали.

- Хто?

- вампір.

- Що??? Я зараз буду! Чекай там!

- добре...

- тільки сам не лізь

- зрозумів

І я одразу побіг туди, будучи на місці, я побачив, що Том стояв за деревом, підійшовши, я сказав:

- Швидко в машину тут я розберуться сам!

- Але.

- я сказав бігом Том!

- Гаразд!

І він пішов, я ж швидко до дівчини в цей момент вона була непритомна, а цей монстр нахилився над нею і вже роздер її шию, своїм кігтем, але чи встиг вкусити, не знаю. Я підійшов і силоміць його відштовхнув, потім він накинувся на мене і я йому знову врізав і він упав, просто відключився, і це був мій шанс. Я швидко знайшов, дістав ножа і відірвав йому голову. Перевірив пульс і дівчина дихала, отже, жива, взяв її на руки і поніс до машини, не міг же я її кинути ось так. У машині, коли ми поїхали до мене, я вирішив поговорити з Томом:

- Що там сталося?

- тобі це не сподобатися.

- Кажи!

- я вийшов з магазину і на мене накинувся цей упир, а дівчина втрутилася і дала мені втекти.

- Вона що безсмертна?

- не думаю, дядько Кевін, адже в неї кров йде і вона поранена ... і тим більше до сих пір непритомна

- що ж  так, згоден. Значить, дурна!

- Або просто добра ...

- Або померти хотіла Том!

- вона не була схожа на самогубцю...

- Те, що не схожа, це ще нічого не означає Том ... у кожного є свої проблеми і скелети в шафі

- Вона тепер помре?

- не думаю, я боюся, що упир встиг її вкусити і навіть перетворити .. і це буде гірше, ніж померти.

- що будемо робити?

- чекати Том, але батькові поки що, ні слова, зрозумів?!

- Так.

- це ж з твоєї вини ця дівчина постраждала.

- знаю.

- якщо він її не вкусив, і вона виживе, ми всі будемо їй завдячувати, ти це розумієш?

- я знаю..