~17~

Принижувати інших, набагато гірший вид

 гордині, чим звеличувати себе не по заслугах.

(Ф. Петрарка)+

- Чому я тут? – запитала себе дівчина?

Дівчина 17 років, зовсім юна, неймовірно красива, вона йшла коридором помаранчевої фортеці, розгойдуючи своїм довгим і темним волоссям, розглядаючи віконні вітражі та різних відтінків оранжевого мозаїку на підлозі.

 - А ти не здогадуєшся? – промовив Ас.

 - Ти…Ти той самий чувак з моїх снів, як це можливо?

 - Твої сни були твоїм попередженням, але ти не звернула на них уваги.

- Я думала, про це, але так склалось.

 - Справді, бувають  ситуації, що так склалось, але у цій ти винна сама.

- Насправді? Ти зараз говориш правду?

- Так, я завжди говорю правду, навіть у снах.

- Санні  - дівчина протягнула свою руку, щоб познайомитись.

- Ас – відповів ангел.

- Ас, як ангел снів?

- О невже! Я справді здивований, адже всі трактують «АС», як ангел смерті.

- Як варіант, але ти не схожий. Був би в капюшоні і з косою, я б замислилась.

 - Ти мене розсмішила і чому смерть малюють з косою, завжди задавався цим питанням.

-  Фортеця по провинам, так би мовити, дивлюсь також справжня, але, де саме я провинилася? Де допустила помилку? У снах, все було чітко зрозуміло, де і як вчинити, але тут у справжньому часі – задумливо говорила Санні, - я ж не сплю, так?

- Ні, ти не спиш – запевнив Ас.

- Скажи, де я звернула не туди? Це все через Трая?

- Так, ти погордувала ним і його почуттями, які до речі, взаємні. Ти послухала думки інших і повірила їм, закривши свої вуха, на те, що підказує тобі твоє серце. Тому, давай руку – Ас простягнув свою руку до дівчини, - я покажу тобі три епізоди, які мало не скалічили життя вам обом.

Вони перенеслись у час, коли Санні та Трай, вже були не разом, вони почали будувати свої мури та йти іншими стежками. 

…Підіймаючись сходами в мансардну з купою вішалок, наспівувала мелодію з фільму «Місія нездійснена». На передостанній сходинці, її ніби струмом вдарило і по шкірі пробігло пару тисяч дрібних мурашок. Дивна фізіологічна реакція. Недавно вичитала нове слово, ось і стало в нагоді його застосувати. Вона швиденько розвішала речі і вже зібралася йти, як раптом її потягнуло до комоду. Підійшла і зрозуміла, що нічого їй в ньому не потрібно, але чи банальна цікавість чи вища сила. Словом відкрила комод, а там купа літніх футболок.

- О ця крута – зауважила Санні – вдягну її сьогодні ввечері на побачення з Емілем, о і ця крута, я вже 100 років її не вдягала. Вона запхала свою руку в шухляду з майками і стискаючи пальці,  немов той гральний автомат, який дістає іграшки, витягнула пару штук. Її знов промурашило. У затхлому приміщення де мама, дуже рідко провітрює, серед забитих запахів покинутих речей, тоненькою смужною, вона вловила такий приємний і такий рідний запах. Три одежини впали на підлогу, а одна сильно зажата, залишилася в її руці. Білий шматок тканини з сріблястим драконом ,на одне плече , з його запахом, з частинкою його душі, зі сторінкою нашої історії, лежала в її руці. Вона ні перед ким не грала, нікого не боялася,  була сама перед собою, справжня, зі своїми почуттями, спогадами та не пережитим минулим, яке я так дбайливо приховувала від всіх, що аж сама загубилася в ньому. Санні притулила майку до обличчя і ще дужче вдихнула запах того часу, запах свободи, його запах…

На мить їй здалося, що  перенеслася в інший, дивовижний світ, час в якому, ходить в зовсім іншому напрямку і твої переживання і дії нікому не зашкодять і ні перед ким не потрібно буде виправдовуватись. Вона зробила ще три великі вдихи його запаху, щосекунди перед очима мов слайди, протікали крізь  очі і проникали прямо в мозок.

Еміль запропонував  їй зустрічатись, він їй подобається, прийшов час писати нову історію свого життя.

…Походу не прийшов, вона проігнорувала повідомлення від подруги, ще сиділа пару хвилин і сльози просто самі котилися з очей. Вона спробувала дослідити, чому мені так сумно, якщо хвилину тому було все класно і спогади виключно хороші. Я не можу його обійняти. Я просто хочу його обійняти. Не більше і не менше. Але цієї можливості зараз нема. Я витерла сльози:

-  Обійму, як зустріну наступного разу, -  це не причина, заспокоїла вона себе.

 Заховала одежину до комоду і спустилася в низ.

- Другий епізод вашої іскри і неймовірного притяжіння – промовив Ас, показуючи дівчині її спогади.

Дивно так, коли їхні погляди зустрічалися, здавалося ніби весь світ завмирав і хвилини зупинялися в одній точці в середині їх могутніх поглядів, в середині самих сердець. Брутальний і неприступний хлопець ставав ніжним і ласкавим немов кошеня. Ця милість зачаровувала. Що з людьми може робити почуття невідоме для них обох. Вони були особливі, інші люди просто не могли їх зрозуміти, вони здавалися дивними і непередбачуваними. Інші гуляли тримаючись за руки, проводили масу часу обговорюючи  вже мільйон раз обговорені теми. Але вони не такі, вони мовчки розповідали один одному про свої почуття, а коли все ж розмовляли, то лише один про одного, жаліючи час на обговорення інших. Вони обоє гармоніювали один з одним та світом в цілому, навіть сила тяжіння підкорялася їхньому погляду. Стоячи один напроти одного, вони обмінювалися позитивною енергією , яка аж зашкалювала. Вони вміли змінювати погоду, самі того не підозрюючи той факт.

Одного такого дня зустрівшись в парку, в прекрасний ясний день, не було навіть маленького натяку на хмаринку. Вони сіли один напроти одного. Стояла страшенна спека, як раптом подув теплий вітер, ні звідки, листя на деревах навіть не помітило змін, Вона підійшла до нього, її притягнуло до нього неначе магнітом, за мить вона стояла в міліметрах від його обличчя, їх дихання було спокійним та рівним, вона піднесла свою руку до його обличчя, провела по контуру, по його руках пробігли тисячі мурашок від п’яток по вигину тіла і особливо сильно відчувалися на  шиї. Дивовижно, але тривожний присмак у повітрі відчували навіть випадкові прохожі. Він взяв її за руку, таку легку і тендітну, їхні палці переплелися, ніби злилися в одну руку. Хвилинами здавалося, що вони навіть однаково думають. Вони стояли непохитно, немов статуя, навіть не моргаючи. Так було приємно спостерігати за тією парою, вони знайшли одне одного, справді свою половинку. Коли вони проходили поруч, кожна людина відчувала на собі їхню сильну енергетику, це заворожувало, люди оберталися їм у слід, відчуваючи на собі мурашки.