~13~

Фортеця може бути не в’язницею з виправних робіт, а прекрасним курортом для відпочинку і відновлення.

Ніжно блакитні скельця фортеці, виблискували на сонечку і прогрівали стіни та кімнати.

Лілі та Грегорі, йшли довгим коридором, не маючи уявлення, куди потраплять. Попереду, побачили сходи нагору, вони йшли тримаючись за руки, як в перші місяці стосунків. Лілі, звичайно, трохи ніяково простягала свою руку. Вона так довго носила цей тягар, що з кожним рухом, боялась зробити щось не так, але все ж почуття любові брали гору і вона віддавалась йому, довіряючи кожен крок. Це була їхня історія кохання, таких на землі мільярди, але  інші не мали ніякого значення, адже їхній шлюб був особливим, саме для них. Все що вони там переживали, все що проходили разом, всі провини і прощення, будувало їхнє майбутнє.

Вони піднялися на самий дах, де на них чекав столик зі смаколиками. Лілі дивувалася і боялася розслабитись. Вона ніби мале кошеня, яке нашкодило і тепер боялося, зустрітися з хазяїном віч на віч. Вони приземлилися за столик й почали їсти сніданок.

Раптом позаду Лілі з’явився Ас. Він змахнув рукою і час ніби зупинився, а з ним і Лілі.

- Що? Що ти зробив? Чому вона завмерла? – перелякано запитав Грег.

- З нею все добре, я хотів поговорити з тобою – відповів Ас.

- Я нічого не розумію, що тут діється, але я тебе уважно слухаю.

- Скажи, поклавши руку на серце. Ти пробачив її вчинок?

- Про що мова! Звичайно, вона і так намучилась, приховуючи правду, сама на собі, роками носила цей тягар.

- Ок, то чому ти не  скажеш це їй?

- Так вона і так знає, вона ж нічого не говорить.

- Нічого не говорить це не означає, що в неї все гаразд. По своїй природі, жінки дуже балакучі і якщо все добре, рот у них майже не закривається.

- Нічого не розумію, тоді в чому справа?

- А справа в тому, - сказав Ас, - що вона боїться і крок ступити, якось не правильно. Вона мов перелякане кошення, яке викинули на вулицю, боїться, щось не так зробити. Ти ж бачиш, в глибині душі ти ж бачиш.

- Що саме ? Ну, вона трохи дивна, але я не прив’язую ці події, скоріше вона здивована фортецею і перебуванню тут.

- ЦЕ для тебе дивно, вона тут майже, як вдома. Друже, якщо ви обговорите, цю ситуацію, то вона покаже тобі більше, ніж ти можеш собі уявити.

- Тобто?

- Який ти незрозумілий – усміхнувся Ас, - скажи їй що ти її простив, що не злишся на неї, що як і раніше кохаєш її. Вона не екстрасенс, вона не читає твої думки, так само, як і ти не читаєш її думок.

- Ааа, - підмітив Грег, - дякую, спробую.

Ас провів рукою і зник, а час продовжував йти. Лілі з Грегом, потягнулися одночасно до тарілки з одним еклером. Жінка, ніби током вдарена, забрала руку та опустила очі.

- Лілі, що ти? Бери їж – промовив чоловік.

- Та ні, я не хочу, дякую – опустила очі.

- Жіночко, я тебе не впізнаю, ти б за еклер мене з’їла.

- Все добре, я просто не хочу.

- Тебе щось турбує? Можливо ти хочеш мені щось розповісти? Поділися зі мною.

-  Любий, що ти?! Зараз я вдячна долі, що все закінчилося і ми можемо просто відпочити, як колись.

- Але мені здається, що з тобою щось діється. Давай я почну, щоб наша прогулянка і наш відпочинок тут став справді вільним і легким без всяких непорозумінь.,

- Ні ні, все гаразд, запевняю тебе.

- Ну добре, тоді розпочну я. Хочу щоб ти знала, що кожна людина має право на помилку і кожна людина її вчиняє, нам з тобою дуже пощастило, у нас з тобою певний зв'язок ,певна тоненька шовкова нитка, яку можливо інші не бачать, але я її відчуваю. І ти на тому кінці нитки, яку ніхто ніколи не розірве. Ніяка проблема і ніяка провина. Я впевнений, що ти багато настраждалася, обдумуючи свій вчинок і його наслідки. Ти вже забагато заплатила, велику ціну яку мабуть інші не могли б заплатити і цента. Я справді тебе простив і насправді навіть не злюсь на тебе. Мені шкода, що тобі прийшлося через все це пройти, а це найголовніше, ти найголовніше, що є в моєму житті, ти найкраща людина, яку я коли-небудь зустрічав. Ти моя сама красива і сама любима жіночка і я дуже щасливий, що ти не вибрала інший напрямок, а старалася до кінця і виправила все. І тепер ти зі мною,  ти найкраща зірочка, найкраще сонечко, яке сяє саме для мене, не для когось іншого, а для мене.

Очі Лілі наповнилися сльозами, її дихання було дуже важким, груди піднімалися й опускалися, почалися схлипування, сльози текли щоками і падали розбиваючись об землю.

- Ні кохана, не потрібно плакати. Я не дозволю, щоб з твого обличчя стікали сльози, хай це будуть лише сльози радості. Я спробую зробити все, аби ти була самою щасливою жінкою на планеті, ти на це заслуговуєш. І прости мене будь ласка, за все, що я робив не так у житті, за всі слова якими я тебе коли-небудь образив, за всі вчинки які я зробив або не зробив, за всі ті слова які й не сказав у потрібну мить, пробач мене за все. Я тебе дуже кохаю, ти єдина жінка, на цілій планеті яку я люблю більше за життя, тому я дуже засмучений, коли ти опускаєш очі і відмовляєшся від улюбленого еклера, лише тому що, вважаєш, що я на тебе злюсь чи що я на тебе ображений, якби це справді було так, мене би зараз тут не було. Але я тут я з тобою і мені дуже важливо знати, що ти щаслива і також рада бути тут зі мною. Це так?

- Звичайно це так, я перед тобою дуже провинилась і навіть ніколи не взнаю чи зможу  коли-небудь спокутувати свою провину. Мабуть Господь простив мені, тому що ти поруч. Прости і ти мені також. Дякую тобі, за ці слова, які я старалася всі ці дні прочитати в твоїх очах, але я не екстрасенс і тому я вагалася чи ти тут, тому що АС привів тебе сюди чи тому що ти справді хочеш бути біля мене. І дякую тобі за кожне слово яке, ти вимовляєш до мене, кожен комплімент, кожен ніжний погляд, кожен дотик, через нього я відчуваю твою любов і твій захист. Нарешті я почуваюся в безпеці. – все на одному диханні сказала Лілі -  Не можу сказати, що ми почнемо наше життя з чистого листа, тому що це все наша історія і ми ніколи не зможемо її викреслити або забути. Мені прийдеться з цим жити, а тобі разом зі мною. Тому давай просто будемо жити далі, мріяти, будувати плани на майбутнє. Здійснювати мрії один одного, підтримувати один одного і бути щирими, ніколи не повторювати мою помилку. Ніколи не приховувати важливе чи навіть на перший погляд, яке здається мізерним і не важливим постійно розповідати, навіть якщо це засмічений стік в раковині чи якщо це сміття яке забулося викинути. Якщо це душевний біль, або якийсь  спогад, давай просто один одному розповідати.  Коли я розповідаю тобі все, що зі мною трапилось і все про що я шкодую, мені на душі стає легше, мені на душі просто чудово, тому що ти вислухаєш мене і підтримуєш. Я дякую Богу, що послав мені такого чоловіка, як ти, можливо я на тебе не заслуговую, а можливо ми саме заслуговуємо один на одного, а можливо, а можливо… Дуже багато можливо, тому давай жити сьогоденням.