~6~

Ці всі відкриття, неабияк втомили чоловіка, часто позіхаючи він озирався по сторонам, торкаючись фіолетових стін та дивуючись оформленню замку.

- А хто володар цього замку? – поцікавився Майк, - ну маю на увазі хто тут керуючий, бос, так би мовити.

- Не правильні ти ставиш запитання, Майку. Уяви, що на запитання у тебе є певний ліміт, тому кожне підбирай дбайливо.

- Дбайливо кажеш, та на якого чорта, я тут опинився, тут довга цензура лайливих слів, от так нормально запитав?

- Як накажеш, - усміхнувся Ас.

Вмить, земля під Майком відчинилася і він полетів униз, наче трубою в аквапарку. Чи пронеслося все життя перед його очима? А хіба було чому там проноситися? Він летів досить довго, поки не вдарився об фіолетовий кафель, своїм м’яким місцем.

- Та, що за чорт?

І знову провалився у таку ж трубу і летів ще довше ніж першого разу.

- Ааааааас, що діється, чому я постійно кудись падаю? – прямо в польоті питав переляканий Майк.

Долетівши до свого місце призначення, він знову хотів огризнутися, але згадав, що промовивши слово «чорт» він знову провалився. Але тільки подумаваши ряд нецензурної лексики він знову провалився.

Вже у знайомій обстановці Майк зрозумів, що лайкою діла не вирішиш і почав контролювати свої вислови. Приземлившись м’якою точкою на твердий кафель, Майк промовив:

- Яке щастя, що я нарешті прибув до місця призначення.

Після цих слів, нічого не змінилося і він зміг встати і продовжити свій маршрут. Ще трохи покумекавши, Майк досить голосно промовив:

- Було б невимовно чарівно, якби мені дали можливість відпочити від дороги, десь на зручному ліжку. – Потім трохи помовчав і додав, - я був би дуже вдячний. Дякую.

За цими словами, Майк пройшов до кінця одного з коридорів і уперся в двері. Йому було досить лячно туди заходити, але озирнувшись, він не побачив довгого коридору, по якому щойно йшов, а глуху стіну, тобто двері, був його єдиний вихід.

Він постукав, двері відразу ж відчинилися і він увійшов у шикарно-простору кімнату, у фіолетових тонах по центру якої стояло велике двухспальне ліжко, з товстим білим матрацом, та пухкою ковдрою.

Майк, не роздумуючи, щоб бува, якесь лихе слівце, не навідало його голову, скинув черевики і завалився на свою хмаринку. Це було найм’якше ліжко, на якому йому доводилося спати. Трохи згодом, він відчув, що поринає у сон і почав витягати з-під себе ковдру, щоб накритись.

Майк заснув, а Ангел впершись в дверний косяк, зробив якусь помітку у великому блокноті, своїм пером – етап словотворення пройдений – успішно.

 Наступного ранку Майк прокинувся досить бадьорим. Озирнувшись по сторонам він почув гуркіт свого шлунку про відсутність поживних речовин на прийдешній день. Він  закрив очі і за звичкою гукнув:

 - Лоїс, де мій сніданок?

Та звичайно ніяка Лоїс йому не відповіла, тому що, він все ще перебував у фортеці, де крім нього  та ангела не було ні душі, принаймні ті душі, які там були, не збиралися приносити сніданок йому в ліжко.

Раптом перед ліжком з’явився Ас:

- Доброго ранку Майк, як спалось?

Доброго, - протираючи очі, відповів Майк, - мені снилося моє життя, моя робота, моя дружина, мій дім і офіс, моя вулиця і мій будинок. Мені там було приємно і затишно, здається, я все зрозумів, можна мені повернутися додому?

- Так швидко? Невже тобі зі мною не добре, - поцікавився Ас, - невже ти хочеш повернутися в місце, де ти задихаєшся від страху, майже кожного ранку.

- Так, я й забув.

На мить в кімнаті запанувала тиша, а потім гуркіт шлунка чоловіка, перебив її.

- А де тут у вас столова, я страшенно зголоднів і ладен з’їсти навіть слона.

- Столова?! – усміхнувся ангел, - Ось там в іншій кімнаті, кухня. В холодильнику є всі необхідні продукти, а в шафці кастрюлі та сковородівка.

- Ти зараз з мене глузуєш, я і кастрюля? Я ніколи навіть картоплю не нарізав, це все жіночка місія. Поклич мені сюди, якусь жінку, хай приготує мені сніданок.

- Ти серйозно? – запитав ангел. Вставай і приготуй собі яєчню з беконом.

- Це ти серйозно?! Ти мене тут заполонив і мориш голодом, я маю право поснідати.

- Звичайно, приємного апетиту.

Враз зникнувши з кімнати, Майк вискочив в коридор і опинився в їхньому супермаркеті з корзинкою в руках.

Майк озирнувся навколо і отетерів, замок зник, а він опинився в супермаркеті, з корзинкою в руках. Він мимоволі заповз рукою до кишені і нащупав гроші.

- Прекрасно, - психовано сказав чоловік і подався рядами супермаркету.

Він бродив туди сюди, шукаючи відділ з готовою продукцією та навколо були лише коробки з кашею, овочі та фрукти. Він нервово почесав потилицю і поклав пару картоплин у свій кошик, одну моркву, яблуко та пачку вівсяної каші. Вже хотів вийти, як охоронець закладу зупинив його та вичитав за неналежну поведінку та спробу крадіжки. Майк ще ніколи не почувався так огидно, як тоді. Десь за дві години він вправився з продуктами і вийшовши і магазину, важко видихнув та вкусив яблуко. Він почав розуміти, скільки сил і нервів потрібно потратити на закупівлю продуктів. Він провів майже дві години свого життя дискутуючи з незнайомою жінкою про корисність картоплі завезеної із закордону, потім вибираючи пачку каші між однакових 10 тисяч, потім скандал і привернення уваги всіх покупців, до фіктивної крадіжки і нарешті, шматок соковитого червоного яблука, сорту мордочка, опинився на його язиці.

Він важко видохнув і поплентався і бік свого дому, де його чекала його фіолетова фортеця, замість ганку свого улюбленого дому. Ворота перед ним відчинилися і він зайшов, ніби до себе додому. Біля входу в фортецю, на нього чекав Ас, жуючи таке саме червоне яблуко.

- Дражниш мене? – запитав Майк.

- Ні, смакую.

- Все, не хочу сперечатися, давай будь ласка мені сюди, якусь жінку, яка приготує мені сніданок, - сказав дратівливо чоловік і додав  в кінці, Дякую.