~3~

Що це зі мною? - подумав Майк, - знов підпаливши цигарку. - Я не палив цілу вічність, від того дня, як влаштувався на роботу, а тепер стою на своєму подвір'ї переляканий, як бездомний цуцик.

Повівав прохолодний вітер, а в повітрі нависла, якась таємничість

Думки безпорадності все більше розросталися і заповнювали всю його підсвідомість. Тремтячими руками, він підносив цигарку до рота, в надії, що все припиниться і його дбайлива дружина, знов витягне його з рук темряви.

Та цього не трапилось ні тоді, ні після другої. Його тіло, було мов не його, він ніби підіймався над власним життям і дивився на себе з висоти пташиного польоту. Вестибулярний апарат не витримував і ноги підкошувалися, що втриматись вертикально було вкрай важко. Земля прямо з під ніг втікала, як бігова доріжка, а думки перемішувалися і не міг наш герой сфокусуватися на одній. В роті пересохло, як в пустині, а очі потьмяніми і все навколо стало на два-три тони темнішим.

Викинувши недопалок, він почав швидко дихати, намагаючись вивітрити дим чистим повітрям.

Гіпервентиляція не забарилась і Майк знов погруз у власному страсі. Оглядаючись по сторонам, в надії на якусь людину, яка б йому допомогла, він помітив чоловіка, який стояв на протилежному боці від його будинку. Чоловік нагадував лицаря, зі щитом в руці. А можливо, це йому лише здалося.

Чоловік протер кулаками очі і знов вдивився на протилежну сторону, йому здалося, що чоловік йому примарився, але той стояв на своєму місці. Все було, як завжди, припарковані автівки, дерева та будинки, знайомі паркани. Він навіть кота рудого помітив, сусідського, який пробігав мимо чоловіка.

- Ти моя смерть? - гукнув Майк і сам не повірив, що це промовив. - Я звернувся до смерті, - думав Майк, - це напевне не найкраще моє рішення.

Але чоловік нічого не відповів. І  далі стояв і дивився на Майка. Його погляд пронизував, говорячи - Я все про тебе знаю, я наю твої лихі вчинки та думки і зараз ти за них заплатиш. 

- Ти прийшов мене забрати? - знов запитав він і мурашки побігли по його тілу, від збудження, та адреналін вирував по протокам з кров'ю, адже бігав він так собі.

Але чоловік зі щитом продовжував стояти і дивитися на нього. Дивитись так пристально, здавалося, він зараз витягне пістолет та вистрілить йому прямо в голову. Тому, щоб хоч трохи відволікти його Майк промовив: 

- Я можу тобі чимось допомогти? - вже не надіявся на відповідь Майк, але слова самі вислизнули з рота. 

Слова, які він ніколи не промовляв, бо нікому ніколи не допомагав. 

Та на цей раз, чоловік із щитом стверджувально кивнув. Цей жест, неможливо з чимось сплутати.

Здавалося, більше ніхто окрім Майка не бачив чоловіка зі щитом, коли він вкотре протер руками очі, то побачив, як люди ходять повз нього, не звертаючи уваги. Але якби там справді хтось стояв, це сколихнуло б, масову цікавість до його персони. Не щодня люди, одягнені мой герої фільмів, бродять по району зі щитом, в пошуках Майків. 

- Любий, це було б чудово, якби ти мені допоміг - радісно продзвеніла Лоїс. 

Її голос проник у його голову і повернув до реальності. Майк обернувся, щоб глянути на чоловіка зі щитом, та його вже там не було. А Лоїс, задоволена своєю важкою працею над чоловіком, пишалася кожним словом, яке промовив Майк, про допомогу. 

Він повернувся і побачив дружину, яка несла продукти з магазину.  Вона робила це щодня і Майк не вважав це, дуже важкою справою, тому повністю довірив її дружині.  В якої дві руки, щоб нести, дві ноги, щоб іти. Він вважав це розкішшю, якою володіє людина і допомога, це прояв слабкості або зневіра у її повноцінності.