День четвертий

Решту ночі Галерист провів у виставковій залі. Спочатку нервово крокував від стінки до стінки, намотавши з десяток кілометрів, а потім всівся на стілець і почав нервово торохтіти пальцями по столу, продовжуючи витрачати енергію без видимої користі для суспільства. Втім користь у цих рухах все ж існувала. Розпорошення сил було необхідним перезбудженому тілу, бо воно намагалося перетравити остогидлу поведінку дружини. Від градусу обурення кожної секунди могло закипіти, а потім розірватися з силою, не слабше від атомної бомби, забравши життя невинних людей навколо.

Ядро цієї бомби безупинно нагрівалося, бо роз’ятреними думками Галериста керували закони емоцій – які не вкладалися в рамки раціонального і могли виробляти роздратування, а потім лють кілоджоуль за кілоджоулем – не маючи кінця. Володар ядра вже стикався з заводськими дефектами своєї зборки і мав у власноруч написаній супровідній інструкції вірний спосіб різко понизити градус напруги, але використовувати його зарікся. Забороняючи собі перейти у світ, де немає конфліктів, нерівності та нав’язливих думок, чоловік зустрівся ще й з поняттям, яке у колі комп’ютерних інженерів називають «за¬висання системи», а у ширшому вжитку - «глухий кут».

Таким колом нейронні системи ганяли його думки від назрілої проблеми до легкого вирішення, аж поки не наштовхнули на компромісний варіант. У шухляді столу знайшлася пляшка коньяку. Вона лежала там, і лежала у забутті, бо Галерист, подружившись з порошком, кинув вірну подружку, яка притуплювала гострі випини життя вже не так вдало. Ця пляшка коньяку з вицвілим акцизом, як стара модель телефону: мала паршиву камеру, потертий корпус, надповільну операційку і коротку, мегабайтну пам'ять - але була хоч якоюсь альтернативою нічому.

Чоловік дістав скарб і, не бажаючи шукати стародавнього надбання цивілізації у вигляді стакану, хильнув рятівного напою просто з горлянки.

Скривився, інстинктивно притис руку до рота, і через мить, коли рецептори перестали галасувати, відчув у стравоході тепло. Галерист відкинувся на спинку стільця і заплющив очі. Організм забув як це бути п’яним від алкоголю. Напій просто розслабить кінцівки, вгасить очманілі думки, авжеж частково позбавить можливості контролювати себе, але ніколи не забере реальність, як це роблять наркотики.

Новоспечений п’яничка зрозумів, що може робити це безкінечно. Напиватися і напиватися, доки світ не стане кольоровим. Він хильнув з горлянки ще раз, вже значно більше. Рецептори знову запротестували, але не так вперто, немов змирилися з тим, що сьогодні їх будуть піддавати тортурам. У тілі відчувалася полегкість. Вперше за вечір міг думати без зайвих переживань. У голові стало вільно.

Чоловік підвівся і зайшов у головний зал. Світло у приміщенні оголило пофарбовані нашвидкуруч стіни, які готували для оглядин замовником, а також ще одну річ. Єдину річ яка пасувала цій будівлі і наповнювала її хоч якимось сенсом.

Він обережно зняв з цвяшка картину Художниці, останню, яку вони ще не встигли продати, і зловив себе на думці, що з його типом натури цей шедевр колись теж доведеться обміняти на гроші. Як і дім, машину та їхні життя. Галерист відчував себе варваром, що через вбогість міняє золото на цукрові скельця – такі смачні і красиві, але які швидко тануть у роті і не вартують нічого окрім миттєвої, швидкоплинної насолоди. І дружина була права – гроші Лихваря його не врятують, не зітруть безславний кінець, а лише відстрочать агонію у часі.

Цей приступ розпачу знову змусив чоловіка заполонити горлянку коньяком. Горло і стравохід як і раніше обпекло, але бажаний результат ставав все ближчим, рухи - менш контрольованими, логічні конструкції з думок хиталися і не давали вибудувати стрункий, послідовний та в’їдливий напад на самого себе.

Він вдивлявся у впевнені лінії картини, сміливу гру фарб, довершені тіні. Жінка, що живе з ним на таке більше не здатна. Обидва без нарікань вперлися головою в стелю, в стелю іграшкового будинку, де все ще жили як інфантильні господарі. З перегорілими емоціями, затоптаними думками та однотипною лінією поведінки. Яким зручно таїти образи і не шукати нового.

Пляшка в руках Галериста порожніла, а голова насупроти - почала наповнюватися зрадливими думками. Підступний алкоголь втихомирив вир роздумів, щоб потім розбурхати з ще більшою силою. Без будь-якого натяку на поновлення самоконтролю.

Чоловік почав нишпорити у робочому столі, який вже давно не використовувався за прямим призначенням, і з-поміж різноманітних обгорток наїдків, рахунків на оплату комуналки та заяложених договорів, знайшов бажане. Зіп-пакет. Улюблене болезаспокійне, думковгамівне та душотранквілізовне.

Він висипав залишки порошку на письмову поверхню та пролетів над ними ніздрями, так низько і майстерно, що якщо би був винищувачем, міг крилами збити кашкет з голови ворожого генерала.

На душі стало легше, й навіть швидше, ніж цей хімічний склад встиг подіяти на нього. Лише одна думка про відстрочку фрустрації давала йому сліпу радість. Втім скупий вміст пакетика радував недовго. Надмала доза не забрала всіх розпачливих думок, а відсіяла найслабші.

Галерист більше не мав запасів, треба було робити замовлення. Він дістав мобілку і набрав номер, що був підписаний в нього як «доставка». Втомлений голос на тому кінці щось неохоче відповів, між чоловіками зав’язався короткий діалог з купою закамуфльованих під піцерійну розмову слів і через 53 хвилини «ліки» були на місці. Ліки, які не виправдовували самоманливої назви, а лише вбивали пацієнта.

Система бартеру передбачала ненатуральний обмін. Поряд з білим пилком з’явилися гроші. Але наркокур’єру не вистачило декількох потяганих сотень, висмарканих з гаманця клієнта. Своє розчарування працівник доставки виказав спочатку кислою мімікою, а потім ножем, який дістав з кишені.

Розуміючи, що розлючений барига вміє застосовувати цей шматок заліза з рукояттю не тільки для приготування салатів, Галерист запропонував йому ключі від машини. Чоловіку у спортивному костюмі не сподобалася виказана ідея, бо на ранок обдовбане тіло забуває все, що з ним відбувалося вчора, і має звичку дзвонити у поліцію з заявою про викрадення будь-чого, чим напередодні розплатилося за незаконне задоволення.