Мене звати Мікаелла, скорочено Міка або Елла. Я невисокого зросту, маю руде волосся та зелені очі (я не відьма, кажу зразу). Мені 16. Навчаюсь в 11 класі. Майже відмінниця. Друзів немаю, тому що для мене усі учні школи, лише знайомі, які кожного дня усміхаються фальшивою посмішкою.
3 роки тому, у мене виявили вірус, який має важкі і страшні симптоми. Проти нього, ще досі ліків не винайшли. Через цю хворобу, ніхто не бажає зі мною дружити. Та й і спілкуються вони зі мною неохоче. Хоча я би хотіла мати друзів і нарешті щасливе життя...кохання...
Вчора, мама, тато і я, ходили до мого, так званого, лікаря і він сказав, що мені залишилось жити не більше, ніж 7 днів (тиждень).
І як ви думаєте, яка у мене тоді була реакція? Спочатку шок, потім ступор, плач... Цей лікар не сподобався мені, ще від самого початку. А зараз в мене виникла така думка, що він просто краде в моїх батьків гроші, а в кінці все рівно... Все рівно я помру...
*********************************
Ну і як ви думаєте? Чи знайде вона за цей час друзів, чи навіть свою першу любов... Справжню першу любов. Чи все таки вона помре, не відчувши себе живою?