Розділ 1

Перше кохання – невинне і прекрасне почуття, яке трапляється лише раз. Кожен новоспечений закоханий боїться бути віштовхнутим. Тому незмінно встає вибір: приховати від коханої людини свої почуття або ризикнути і розкрити їх

Будучи ученицею середньої школи, Адель з першого погляду закохується у друга свого дядька. Давид - недосяжний для неї ідеал хлопця. Мало того, що той неймовірний красень, так ще й старший на шість років. З ряду причин він зникає з поля зору закоханої дівчини.

Через кілька років Адель вже старшокласниця. Вона думає про Давида. І завдяки дядькові знову зустрічає парубка своєї мрії. Він дуже милий з нею і називає її "маленькою", що змушує серце Адель битися як шалене. Давид просто піклується про неї як про молодшу сестру, чи він до неї теж небайдужий?

2016 рік

 Після закінчення школи Адель вступила до університету в тому самому місті, в якому проходив військову службу Давид.

Невже їх шляхи перетнуться знову?

1 вересня 2016 рік

Перший навчальний день ,нове місце нове оточення.

Так як навчання відбувалося у іншому місці , проживання довелося перенести у гуртожиток.Усе не так погано як здавалося на перший погляд.

Мені неймовірно пощастило з сусідками по кімнаті, Мія шаленіє від спортивних гонок,Венеса присвячує себе навчанню,та Джорджия  дівчина яка відає усю себе музиці.

Нам  вдалося ,якось знайти спільні точки перетину одразу.

На наступних вихідних,у Мії день народження,тому у неї  виникла думка про те,чому б нам не відсвяткувати його разом ,десь у караоке?.

Там будуть лише однокласники Венеси ,які також із нею поступили в училище,та ми у чотирьох.

Наступили наступні вихідні.

-Я з дитинства не любила ,шумних компаній мені завжди здавалося що там я заява,адже мене більше цікавили книги,спокійні вечора у колі рідних,а ця велика кількість людей,цей шум,гам  це приводило мене у якийсь дискомфорт,я наче не у своїй тарілці.

Я вирішила вийти на вулицю подихати свіжим повітрям,Мія накинула на мене свою  кофту , аргументуючи це тим ,що на вулиці уже холодно і я можу легко  простудитися.

Вийшовши на вулицю,стало так спокійно ,ця тиши одразу відчуваєш себе у гармонії. Починаєш спостерігати за сісяцем який сяє яскравіше полум'я,сузір'я які можна розглядати годинами ,та зорі яких не злічити, просто зачаровують своєю магією.Нахилившись зав'язати шнурівки які розв'язались на кросівках ,з кишені випала упаковка сигарет,піднімаючи їх ,я почула голос який одразу  впізнала.Цей голос я не сплутаю  з сотнями інших.Я так жадала його почути усі ці роки,але в цей ж момент і боялася.

-Маленька Адель?

По тілу пробігли мурашки.Серце билося як скажене.Невже це справді він?!

Внутрішній голос ,промовляв Адель ану зберись ,ти уже не та маленька дівчинка ,якою була раніше .

Я підвелася,підвела свій погляд на нього і ось цей момент,наші погляди зустрілися.

Ці його глибокі як прірва карі очі,з роками вони стали ще набагато  глибшими і красивішими.І як мені  тепер перестати витріщатися на нього?

-Маленька ,хто це тебе курити навчив? Перервавши наши мовчання запитав Давид*

-Це не моє.Зніяковіло відповіла я*

-Маленька,я ж своїми власними очима бачив ,як це випало з твоєї кишені 

Невже наша Адель вчиняє погані вчинки?

-Хто б казав,а ти хіба не куриш?з ухмилкою промовила я*

-Маленька,коли це я курив при твоїй присутності?

-А тільки,що ти що робив?Хіба ж не курив?

-Добре ,добре достатньо про це уже.

Пройшло уже так багато часу з тих пір як ми бачилися з тобою.

А ти навіть не привітаєшся зімною? Ая-яй як так можна?!

-Привіт дя- дядьку Давид.

-Адель ти уже деякий час в столиці .Чому не покликала мене пообідати з тобою?

-У мене навчання.

-Навіть по вихідних?

-Яяяя...Я стажуюся. 

-Мм,в минулому я також проходив стажування,але все одно знаходив час щоб зустрітися з твоїм братом,та заходити до вас у гості.

-Дяя-дядя ...

-Все в порядку.В тому ,що у молодої дівчини таке холодне серце,немає нічого страшного.!

-Так не чесно,тоді ти уже не навчався,а я навчаюся на першому курсі,звичайно я більше зайнятіша.

-Ага,я так і знав ,тепер ти мені за вік будеш пояснічати?

Маленька,я був недостатньо добрий до тебе?

-Я цього ніколи не казала.І ти ще увесь цей час називаєш мене, маленькою,коли я уже такою не являюся.

Тобі не здається,що це уже дивно?

-І скільки ж повинно пройти часу щоб ти перестала бути маленькою?

Підійди поближче ...

-Навіщо?Соромлячись запитала я*

-Пройшло так багато часу,як я бачив тебе в останній раз,хочу подивитися чи  виросла наша маленька Адель.Хорошенька вона чи ні?з посмішкою промовив це Давид*

-Ти що п'яний? Відштовхнула його,у груди*

-Я не п'ю.Та не вживаю алкоголь.У мене на нього алергія,маленька.

Уже одинадцять,може мені провести тебе до кампуса? ,а то заблукаєш ще.

-Не потрібно,я повернуся з своїми сусідками по кімнаті.

-Поняв.