1

Ви коли небуть думали про свій сенс існування? Я думаю постійно. 
Вам напевно цікаво хто я така? Секрет.
Жартую.
Мені звати Ліф. Мені 18 і я з Нью-Йорка. Хоча я й народилася в іншій країні проте ціле життя живу в Америці. 
На зріст я не висока 165 см. У мене гарна фігура яку я завжди підтримую. Волосся від природи у мене русяве, середньої довжини. Сірі великі очі. Я навчаюсь у Нью-Йорському національному університеті на факультеті мистецтва. В майбутньому я хочу стати художником, подорожувати по світу і писати картини. Це моя мрія з дитинства. 
В університеті я належу до еліти. Такі є всюди. Але ми інші. Не зважаючи на нашу крутість ми добрі і чуйні. Проте приймаєм у свою компанію тільки "обраних". 
Живу я не одна, а з братом. Йому 21 і його звати Лукас. Він дуже високий і накачений. Всі дівчата за ним сохнуть, але для мене він назавжди залишиться маленьким Лукасом який в дитинстві дразнив мене через мою нереальну любов до шоколаду. Про себе я здається розповіла все, тому переїдемо до мого життя

***

7.00 
Новий день. Сьогодні понеділок і потрібно йти в університет. Голова болить від вчорашньої нічної пригоди. Я як завжди випила забагато. Важко пересуваючи ватними ногами я зайшла до кімнати Лукаса. Той мило спав закутавшись у ковдру. Мені не хотілось його будити, але не хочеться щоб він вилетів з універу через велику кількість пропусків. Сонно я підійшла до його ліжка і впала на соню. Від несподіванки він спробував підскочити, але йому це не вдалось.
-У тебе зовсім дах поїхав. Чого ти будиш у таку рань?
Я лежала на ньому і не рухалась.
-Ей сестричко
-Ем...що?
-Не спи.
Я й не помітила як задрімала. 
-Все вставай і йди в душ. Скоро в універ.
Послухавшись його поради я встала і попрямувала у ванну кімнату.

8.45

Ми з Лукасом приїхали в універ на його машині. 
Коли я підійшла до дверей я побачила Кріс- мою BFF. Обнявши її ми пішли на заняття. 
Під час обіду всі як завжди сиділи у столовій за центральним столом. Розкажу більше про нашу банду: нас 5. 2 дівчини і 3 хлопця. Про свого брата розповідати небуду, тому почну з дівчат. Моя найкраща подруга Кріс, яка вчиться зі мною на першому курсі. Крашена блондинка з блакитними очима, струнка, гарна, розумна, ідеальна дівчина для кожного.  
На мою думку якщо ви не дружите з бунтівником то ви ніколи не жили. Головний бунтівник універу Макс. Темноволосий і зеленоокий красунчик, на голову вищий за мене. Він дуже цікава людина зокрема тому що я з ним постійно сварюсь. Мені не по душі його підколи і знущання. Якби не його любов до сварок ми б з ним були чудовими друзями. Але на жаль цьому не до вподоби така ідея і він робить все щоб я не переставала його ненавидіти.
І нарешті Сем. Мій хлопець. Кароокий блондин з шикарною посмішкою. Я зустрічаюсь з ним майже рік. Рівно стільки я й вчусь в універі. Хоча я знаю Сема набагато більше часу.

14.35

Вся наша весела компашка сидить у кафе "Blue sky'. Пари скінчились і всім сподобалась ідея Кріс. Кожен замовив по своєму улюбленому напоєві і відпочиває.
-А давайте сьогодні в клуб- радісно спитав Лукас
-Якщо це підніме тобі настрій то ми за- відповіла за всіх я
Посидівши  ще годинку в кафе,а потім ще дві в парку ми всі розійшлися. 
Лукас віз мене і Кріс до нас додому. Їхати було недовго. Через два квартали від парку. Так Нью-Йорк велике місто, але завдяки тому що ми живемо недалеко від центру є менший ризик заблукати.
Через 15 хвилин наш транспортний засіб нарешті прибув до місця призначення.
Висока багатоповерхівка, яка судячи по її охайному вигляді стоїть тут недовго. Наша квартира була аж на 34 поверсі. Височенько! 

Спочатку мені це не подобалось, але з часом я звикла. 
Доїхавши до нашого поверху на ліфті ми нарешті зайшли в наш "sweat house".
Біла, сучасна прихожа і така ж кухня. 
Кухня для мене це місце де завжди має пахнути пирогами і іншим. Я занадто звикла до цього. Проживши 10 років з бабусею й не такою скучною можна стати.
-Ліф розклади пакети - почав стогнати брат, тримаючи в руках наші сьогодняшні покупки.
НІ... Це не одяг, це їжа. Ну а що ви хотіли. Я живу з 21- річним, 2-х метровим бовдуром, який еволюцією застряг ще у часах австралопітеків. 
Розклавши всі продукти в холодильник і з трудом закрити його.
-Що ви сьогодні приготуєте?- з усмішкою як дитини і щенячими очима спитав мій братик
У будь-якому іншому випадку я б послала його, але щенячі оченята...це завжди було моєю слабістю.
Кріс почала ржати на цілу кімнату що дуже привернуло мою і братову увагу.
Котячись по білосніжній плитці, вона хапалась за живіт стараючись стримати сміх. В правій руці Кріс тримала телефон, який помітно заважав її котитись.
На це стало смішно дивитись і не втримавшись я підхопила її сміх. Стало настільки смішно що я почала бити руками по барній стійці за якою сиділа весь цей час.
Краєм ока я помітила як Лукас підійшов до моєї божевільної подруги і підняв її на руки. Та навіть не опиравшись спокійно дала понести себе.

Через деякий час нам все ж таки довелось зупинитись через злісні погрози Лу. 
-Чому ти почала сміятись?- почав Лу
- А що має плакати?- хотіла підколоти його я
-Вибачте - сідаючи за барну стійку сказав Лукас, а потім продовжив- я забув що ви сумуєте за будинком для божевільних.
Я встала зі стільця і хотіла вже наваляти братові за знущання як мене зупинила Кріс:
-Ліф не треба. Краще поглянь на це.
Глянувши в телефон подруги на обличчі застигла одна єдина емоція.
- О мій бог!